Частина 9

Ранок був аж ніяк не добрим. Почнемо з того, що почався він не з сніданку та чашки чаю, як годиться, а з візиту Кейт Ліндеманн. Мене розбудив Картуз, а Гаррі просто взяв і запросив кровососку до будинку. У скарбничку мого «хорошого» настрою лягла і безсонна ніч, і розпухлі до розмірів пристойних колодок гомілка з литкою – побічний ефект прямого використання ранозагоювального зілля на м'язі під час промивання. М'язи відновлювалися з шаленою швидкістю: старі пошкоджені волокна відмирали, нові наростали, продукуючи величезну кількість шлаків, для виведення яких була потрібна вода. Вона стікалася з усього організму, залишаючи в роті пустелю і присмак піску, що згубно позначилося не лише на настрої, а й на манерах.

Гаррі розмістив кровососку на кухні, на тому ж місці, що вона займала після бою з Флавером, а сам сів навпроти. Докульгавши туди, я навіть не привітався, а хрипло зажадав води. Лише вгамувавши спрагу, я відчув інший, не менш сильний природний позив і відлучився, щоб вивести з організму води втричі більше, ніж випив. Це сприятливо позначилося на розмірі ноги. По дорозі назад з туалету вона буквально легшала з кожним кроком і не так обтягувалася штаниною. Водночас повернувся природний позив, але я так весь ранок у туалеті провести міг, тож вирішив терпіти.

- Перепрошую за манери, – сказав я повернувшись. – Нічка видалася клопітною.

Із вампірами завжди так. І не знаєш, як краще: коли вони з певними цілями вночі у вікно влазять або коли з усмішкою ввічливо у двері стукають. Ранок, зважаючи на все, обіцяв бути не менш клопітним.

- Я чула, – сказала Кейт, поставивши чашку з чаєм у блюдце. Цікаво, Гаррі навмисне посадив її сюди, щоб нагадати, в якому вигляді була? Сьогоднішня дама в червоному мало нагадує те обгоріле опудало з клаптиком волосся на лисій голові.

Ні, не думаю. Гаррі не любитель грати у психологічні ігри.

- То що ти тут робиш?

- Хочу запропонувати допомогу.

- У мене просто дежавю, – похитав я головою. – Тільки минулого разу ще Лукас був. А ти чого сестричку не прихопила?

- Навіть двох, – сказала Кейт. – Зовні лишилися. Пішли познайомлю.

- Дякую, обійдусь.

- У них завдання тебе охороняти.

- Обійдусь! – категорично відповів я.

- Тоді розкажи, що ви вже накопали? Не хочу, щоб тебе гахнули до того, як ви розкриєте цю справу. Чи, крім розслідування, ти ще в щось вліз?

У мене навіть від серця відлягло. Ось вони зрозумілі, цинічні мотиви. Сподіваюся – без другого дна.

- Та нічого насправді, – відмахнувся я.

- За «нічого» вбити не намагаються. Кеттл у цьому замішаний?

- Після особистої розмови, я схиляюся до думки, що ти мала рацію: він просто ідіот.

- Тоді чому тебе намагалися вбити?

У цій розмові головне не згадувати про Ніну. Якщо Кейт дізнається про зв'язок Кеттла з нею, то буде гора трупів. Але ж вона все одно дізнається. Після замаху вона точно зверне увагу на баронета, а Грач, як відомо, ніколи не приховувала фаворитів. Прокляття, я не можу приймати таких рішень. На кровососів мені начхати, але я можу поламати гру Сансету.

- Гаррі, – попросив я. – Дай мені хвилину тиші, я зроблю дзвінок.

Чарівник кивнув, витяг книгу і «купол тиші» з неї.

Дзвінків довелося робити три. Чомусь я спочатку подзвонив Джону додому, потім до дільниці, але спіймав його тільки в головному управлінні, витративши на все більше півгодини. Окресливши ситуацію парою речень, я також запропонував і вирішення проблеми. Джон був задоволений, що я не став сваволіти, тож прийняв мій варіант практично без заперечень. Я повернувся на кухню і повідомив Кейт, що у нас з детективом є думка, ніби хтось намагається стравити гнізда. За поточного розкладу сил у Ліндеманнів шансів немає. Але Ніні не дозволять стати одноосібним лідером кровососущої общини міста. Її швидше усунуть разом із залишками гнізда.

Пропонуючи цю версію, я збирався лише утримати Кейт від необдуманих дій. Виграти трохи часу, необхідного Сансету, щоб вибити в управлінні лякало для розмови з Ніною. Але версія вийшла дуже гарною. Несмішно вийде, якщо це операція деКампа або секретних служб.

Кейт вразилася і начебто повірила. Баронета обіцяла не чіпати, а ось із приводу дівчат уперлася. На тобі охорону – і все. Вона – майстер і те ледь пережила сутичку з елементалістом рівня Флавера, а дівчата лише вчителі. Тут ми згоди не дійшли і готові були сперечатися далі, якби Кейт не вдалася до крайніх заходів.

- Гаразд, – роздратовано сказала вампірша, приховуючи ікла, що прорізалися від злості. – Карти на стіл. Я хочу жити!

- А я тобі не даю?!

- Не даєш! – Вона саднула по столу жіночим кулачком з недамською силою. – Мене твій добрий кузен одразу після Лукаса прирізати хотів.

Я схопився за пістолет, Гаррі навів руку на шию вампірші, від чого та неприродно стиснулася.

- Сер Гаррі, – попросила кровососка здавленим голосом, – будьте ласкаві, я не збираюся робити дурниці. Гаррі поворухнув пальцями, і Кейт видихнула, потерши горло. Промочивши його чайком, вона продовжила. – Коли помер Лукас, печать вірності розвіялась, і я попросила про помилування. Лорд Авок погодився з умовою, що я прийму печать обітниці.

Віконт Авок – титул спадкоємця Бремора. Кейт знає, кому давала обіцянку. Але чорт тебе родери, Еван, що ти на мене повісив?

- Конкретніше, – сказав я.

- Я поклялася захищати тебе у межах цього міста.

Я примружився і Кейт спалахнула.

- Не подобається?! А я прямо в захваті! Особливо після того, як ножа від горла прибрали! Давай дзвони. Я не чекаю, що ти повіриш мені на слово.

Благо, хоч Еван вдома виявився і не довелось дзвонити ще до десятка місць.

- Дункан, радий тебе чути! – привітав кузен.

- Еване, що за історія з вампіршою? – Запитав я прямо.

- Швидко ти, – не став він впиратися. — За великим рахунком, її так чи інакше треба було залишити живою, щоб не послаблювати гніздо занадто.