Глава 8

– Поклади дитинча на землю! – почула вона голос Бена за спиною.

– Що? – ледь не підскочила він несподіванки Меган, а тілом розтеклися радість та тепло. Він тут, і він її врятує.

– Опусти їх дитинча на землю! – наказав Камерон. – Негайно! Інакше вони нападуть!

Мег швидко нахилилася та обережно опустила цуценя на траву.

– Так це… їх дитя? – запинаючись, запитала Меган, спостерігаючи, як малюк на довгих передніх лапках кинувся до гурту розлючених тварин, які здійняли ґвалт і почали голосно видавати якісь звуки.

І саме в цей час пролунав вистріл з сигнального пістолету. Тварини принишкли, а за секунду кинулися навтьоки. А в небо над головою полетіло щось схоже на феєрверк.

Мег перевела погляд зі зграї, яка піджавши хвіст та забравши з собою малюка, сховалася за каменями, на феєрверк над головою. А потім поглянула на Зака та Ембер, які з’явилися за спиною Бена.

Камерон опустив сигнальний пістолет і підняв на дівчину розлючений погляд.

– Тебе просили не відходити далеко? – рявкнув він. – Якого біса тобі захотілося погратися з дитинчам гієни?

– Що?... Я думала…

– Ти хоч розумієш, чим міг закінчитися цей твій необдуманий вчинок ? Гієни не нападають на людей вдень, але якщо їх дітям загрожує небезпека, вони будуть кидатися, навіть, на лева, – злісно гаркнув Бен. – Ти розумієш, що вони б тебе роздерли за секунду?

Меган сором’язливо опустила голову, відчуваючи, що червоніє. Так! Вона вчинила необдумано і безпечно. Та хіба вона знала, що піднявши з землі беззахисного малюка, може піддатися нападу гієн.

– Ти хоча б знаєш, що вони трощать кістки, ледве що, не слонів? – запитав він, озирнувшись навколо.

– А хіба ці принцеси думають головою? – вклинилася Ембер.

– Всі в машину! Швидко! – рявкнув Бен. – Не вистачало нам натрапити на якогось хижака!

Вони розвернулися й пішли, а Меган відчула, як одинока сльозинка повільно покотилася по щоці. Краще б ці гієни загризли її тут. Ніхто б, навіть, не помітив, що вона зникла. Братові плювати на неї, а сестра зайнята своїм життям. Брюсу вона потрібна, як запасний аеродром. Можливо, якби вона вмерла, то потрапила б на небо до батьків. А так…

– Мег, доганяй! – крикнув Зак, махнувши рукою.

– Ти вирішила випробувати мій гнів? – розвернувся до неї Камерон. – Давай швидше! Я не збираюся ще раз рятувати твою шкуру від чергової небезпеки!

Мег підняла на нього погляд і шморгнула носом. Чому їй здалося, що він людяний? Ніякий він не добрий! Ненависний троль! Ось хто він! Дівчина повільно витерла сльози зі щік й рушила за супутниками. Зак в черговий раз відчинив перед нею дверцята, та Меган обійшла машину і сіла на заднє сидіння за водієм. Їй не хотілося зараз бачити глузливий погляд Ембер та розлючені очі Бена. Йдуть вони до біса, ці двоє самозакоханих педантів. Так! Вона не така, як вони! Вона може помилятися. І вона буде помилятися. Та це не привід так ставитися до неї. Хто йому дав право, так себе поводити з дівчиною?

Зак сів поряд і поглянув у її обличчя. Помітивши заплакані очі, тихо запитав:

– Дуже злякалася?

– Все добре! Дякую! – шморгнувши носом, прошепотіла дівчина.

А коли підняла очі в дзеркало заднього виду, побачила, що увага Камерона прикута до неї. Та дівчина ображено відвела погляд, щоб показати чоловікові, що не збирається плазувати перед ним, дякуючи за порятунок.

Мотор загурчав і машина рушила з місця. Та Меган більше не дивилася за вікно. А просто опустила погляд і не зводила очей з ручки на дверях. Вона ненавиділа зараз всіх: Джеремі, Драгос, Камерона і себе. Саме завдяки власним необдуманим вчинкам вона тут. Брат змусив її шукати роботу, редакторка відправила сюди, а Камерон зіграв на її бажанні отримати те бісове інтерв’ю. От і маєш тепер! Ледве не зазнала нападу гієн.

Дякувати господу, хоч Ембер мовчить. Бо якби ще й вона виступала, то це взагалі був би кінець світу. Меган би кинулася в бійку. Вони дістали її, ці задаваки!

Так в роздумах вона й не помітила, як вони дісталися поселення. Це огороджене тонкими стовбурцями дерев місце, де безладно збудовані якісь хижки, схожі на курені. Їх радо вийшли зустрічати ледве не всі жителі поселення. Як чоловіки, так і жінки тут ходять з оголеним торсом. Лише жінки на спини вдягли якісь хутряні накидки. Їх груди прикрашені якимись різнокольоровими мотузками, обкрученими, як намисто, разів сорок навколо шиї. Волосся заплетене в кіски й обмазане якоюсь маззю мідного кольору. В одних жінок воно заплетене назад, а в інших на лоба. На руках та ногах браслети зі справжньої арматури. На поясах висять, якісь прикрашені ромбами ганчірки. Чоловіки на головах тримають шапки, а навколо талії різнокольорові юпки.

Поки мешканці поселення вітають лікарів, Меган оглядається навкруги.

Посеред поселення зроблений величезний загін, де визирає велика рогата худоба. Вони тримають корів? Чи це дикі буйволи?

– Де сумка з твоїми речами? – подав голос Бен, відчинивши багажник.

– Що? – Мег повільно озирнулася на чоловіка.

– Сумка з одягом в салоні? – знову запитав він.

Мег на секунду завмерла. Він знущається?

– У мене її… немає…

– Тобто, немає? – здивовано запитала Ембер. – Ти приїхала без речей?

– Ти ж не говорив, що… ми їдемо сюди на декілька днів, – буркнула Меган, не зводячи очей з Бена.

– А що ви тоді обговорювали так довго? – не втрималася Ем. – Хіба….

– Ми кохалися! – буркнула Мег перше, що спало, щоб розізлити медсестру.