– Ембер Трентон, – представив блондинку Бен. – Вона – надзвичайна жінка!
Перевівши погляд з Камерона на дівчину, Мег помітила, що медсестра розплилася в щасливій посмішці. Її сірі очі світилися неймовірним задоволенням. Матір божа! Вона не зводила свого закоханого погляду з лікаря Камерона. Дідько! То вона закохана у свого шефа? Оце так!
– Цікаво, а червона помада підходить до вашої спідньої білизни. Чи як? – бовкнула Мег перше, що спало на думку.
Обличчям Ембер за секунду пробігло декілька емоцій: від здивування до ненависті. От дурепа! Замість того, щоб потоваришувати з цією жінкою, вона налаштувала незнайомку проти себе з першої хвилини знайомства.
– Це краще, ніж натягнути на себе квітчастий бабський сарафан! – викарбувала Ембер.
– А Бену подобається! Правда, любий? – звернулася вона до Камерона.
І помітила, як в його очах промайнули веселі іскорки сміху.
– Дівчата, припиніть! – миролюбно промовив він, приховуючи посмішку. – Сідайте до машини! Ми й так втрачаємо дорогоцінний час!
– Це ж через цю міську принцесу! – під ніс собі пробубніла Ембер, вмостившись на переднє сидіння поряд з Камероном.
Зак галантно відчинив перед дівчиною дверцята, допомагаючи їй сісти до салону. Меган щиро посміхнулася молодому лікареві.
– Дякую! – пролепетала вона, обдарувавши чоловіка спокусливим поглядом. А коли повернула обличчя до лобового скла машини, у дзеркалі заднього виду зустрілася з блакитними очима Бена Камерона. Він не зводив з неї свого здивованого погляду. Та було щось в цьому погляді таке, від чого кров охолонула в судинах. Мотор загурчав і машина рушила з місця.
– Заку, то ти у нас, віднедавна, джентльмен? – засміялася Ем. – Спокусився на квітчастий сарафан?
– На довгі ноги! – виправив Зак.
Мег усміхнулася до блондина. Вона була безмежно вдячна Закері за щирість та увагу, яка їй була так потрібна. Вчора вона безмежно зраділа, що буде в компанії жінки. А тепер розуміла, що краще бути в компанії анаконди, ніж цієї невихованої панянки. Тож вона просто відвернулася до вікна й спостерігала за краєвидами Намібії, які пропливали мимо.
Населений пункт швидко скінчився і вони виїхали за місто. Край дороги, пощипуючи зелену траву, яка пробивалася місцями серед піску, паслися смугасті зебри. Вони весело помахували хвостами, не звертаючи увагу на те, що за ними спостерігають. А ось серед поодиноких зарослів можна було помітити довгі шиї жирафів, які насолоджувалися листками невисоких дерев, настовбурчивши вуха та оглядаючи траву під ногами.
Раптом посеред дороги перед машиною з’явилися прудконогі антилопи імпала з великими, закрученими рогами, які запросто могли розпороти живіт нападника. Вони сполохано кинулися в різні боки дороги, лише почувши гул мотору їх автомобіля.
А мимо пропливали височенні камені бурого, незвичного кольору. Ніби якийсь чарівник помахом палички скинув їх сюди в безладному порядку. Цікаво, чого ці камені мають такий колір?
– Дивний колір! – промовила Мег, поглянувши на Зака.
– Це охра! – відповів задумливо Зак, підсунувшись ближче, оскільки в салоні грала музика. – Жінки роблять з них собі косметичні масла…
– Справді? – здивовано запитала Мег.
– Ага! Ти познайомишся з цією цікавою косметичною процедурою! – шепнув він біля вушка.
Меган не сподобалося, що юнак підсунувся так близько. Вона відчувала на своїй шкірі його гаряче дихання. Тож відсунулася від нього до дверей.
І щоб не провокувати чоловіка, знову занурилася у тваринний світ Намібії за вікном автомобіля.
Ось серед низькорослих трав поважно снує носоріг, насторожено прислухаючись до дивних звуків. Певно, це доросла особина, оскільки безстрашно ступає вперед, виставивши бойовий ріг. А машина мчить їх до незнайомого для Меган світу, змушуючи серце шалено калатати в грудях.
Серед піщаних смуг дороги можна побачити страусів, які пробігають поряд з машиною на своїх довгих та міцних ногах.
А ось серед зелених трав промайнула руда спина левиці. Довгий хвіст, з балабончиком на кінці, піднявся над зеленою травою. Здивовано піднявши мордочку, хижа тварина проводить їх автомобіль примруженим поглядом.
Меган відчула, як серце забилося ще сильніше, а долоні спітніли від жаху, коли до левиць підійшли могутні леви, загривки яких прикрашені довгою шерстю. Вони повільно обійшли левиць, обнюхуючи їх. Геть, як і чоловіки! Якщо почнуться весільні ігри, краще знаходитися якомога далі від цих хижаків.
А плямисті леопарди зовсім неподалік влаштували двобій між молодими, гарячими особинами. Декілька леопардів цього виду спокійненько сидять в тіні єдиного тут дерева й зацікавлено спостерігають за результатом поєдинку двох завзятих задавак.
Здавалося, що ти потрапив у інший світ. Навколо жодної живої душі. Лише ти та екзотична природа!
Тут добре приводити думки до порядку. Немає про що турбуватися, немає ніяких проблем. Єдина проблема – не стати сніданком якогось хижака.
Раптом машину трясонуло і з-під капота повалив дим.
– Дідько! – вилаявся Бен, зупиняючи автомобіль. – Схоже, радіатор закипів! Тепер доведеться чекати, поки охолоне!
- Так спека ж несамовита! – підтакнула Ембер. – Ми ж мали виїхати раніше….
– Мали… але…
– Не розумію, навіщо було брати це дівчисько? – фиркнула вона, зі злістю відкриваючи двері автомобіля та вибираючись назовні. Її очі метали блискавки. А погляд, якби міг вбивати, від Меган не залишилося й мокрого місця.
В машину тут же проникла спека, яка забила легені й не давала зробити подих.
– Не звертай на Ем увагу! – прошепотів Зак. – Вона упадає за Беном! Тож кожну жінку, яка з'являється в радіусі миля від предмета її обожнювання – вважає суперницею!
#11309 в Любовні романи
#4443 в Сучасний любовний роман
#2548 в Жіночий роман
протистояння характерів, пригоди і гумор, ненависть та кохання
Відредаговано: 07.12.2019