Глава 6

– В пеклі? Вирішили мене налякати? – зарозуміло фиркнула Мег, оглянувши його спортивну фігуру.

– Навіщо? Ти й дня тут не протримаєшся, принцесо! – констатував він, склавши руки на грудях. – Я вже уявляю, як будеш тікати звідси, піджавши хвоста!

– Так може закладемося?

– Зі мною? – здивовано підняв він одну брову.

– Ага…

– По руках! На що? – раптом усміхнувся він.

– Якщо я протримаюся день…. ви даєте мені інтерв’ю! – випалила вона, запахнувши поли халату, оскільки його погляд час від часу повільно пробігав від її обличчя до грудей і навпаки.

Від його такої уваги у Меган мурашки пробігли по шкірі, а знизу живота почали підійматися метелики. З одного боку хотілося загорнутися в стоси одягу, а з іншого – залишитися в одній спідній білизні. Вона важко зітхнула, очікуючи його відповідь, а він мовчав, певно щось обдумуючи!

– Тиждень!

– Що тиждень? – здивовано запитала вона, поправляючи на кісті руки золотий браслет.

– Тиждень протримаєшся! За один день ти не спробуєш життя лікаря на смак! – пояснив він.

– Це багато! І навряд чи моє керівництво дозволить мені залишитися так надовго! – промовила Мег. – Тож…

– Але ти ж збираєш інформацію для свого репортажу. Я, навіть, погоджуся призначити тебе волонтером, щоб дати тобі можливість пізнати життя зсередини!

– А вам з цього який зиск? – здивовано запитала Меган. – Не вірю, що болієте за цих людей! Тож в такі пояснення не повірю!

– Тобі потрібен репортаж? Наскільки я розумію, це погляд проблеми зсередини. А як ти його напишеш, якщо будеш лише спостерігати за моєю роботою?

– Я хочу почути, для чого моя присутність тут, саме вам?

– Ти не зовсім так ставиш запитання! Твоя присутність тут, особисто для мене, не має ніякого значення! Та твої вибрики мені не подобаються! – промовив Бен, блиснувши поглядом блакитних, як озеро, очей. Їй не почулося? Вони перейшли на «ти»? – Тож змушений знайти спосіб або витурити тебе звідси, або дозволити написати те бісовий репортаж, але з вигодою для справи! Якщо ти скуштуєш життя тут і чесно висвітлиш роботу волонтера, то це лише плюс нашій команді! До того ж, можливо, знайдуться люди, які приїдуть сюди, щоб надати допомогу! А ще одні руки нам не будуть зайвими. Погодься?

Мег важко зітхнула, спіймавши себе на тому, що теж відверто розглядає чоловіка. Невже їй сподобався цей високий задавака? Так, варто зізнатися, що він має сенс життя і йому подобається допомагати людям, але водночас він занадто самовпевнений та зухвалий. Он як вміло обдурив її в будівлі лікарні.

– Добре! Згода! – усміхнулася вона. – Та в мене умова!

– Люба, тут я диктую правила…

– Ви обвели мене навколо пальця в лікарні, тож це маленька помста! – промовила Мег. – До того ж, я не прошу чогось особливого. Ви лише погодитеся на фото!

– Це занадто! Ти так не думаєш?

– Ні! Я погоджуюся на неабиякі випробування! І вам не завадить трішки попозувати перед камерою фотоапарата!

– Добре!

– Справді? – ледве не підстрибнула Мег. – Ви дійсно згодні?

– Ага, – усміхнувся він, спостерігаючи за її реакцією. – Якщо ти хоча б один раз відмовишся щось виконати, то поїдеш звідси без репортажу!

– Так не піде! – заперечила Меган. – Я не збираюся бути вашою рабинею!

– Ти це про що? – здивувався він.

– Я не збираюся брати участь в польоті вашої хворобливої фантазії…

– Ага! То ось ти про що! – фиркнув він. – Вважаєш, що я наскільки порочний, що змушуватиму тебе танцювати стриптиз чи спати зі мною?

Мег шумно проковтнула, не зводячи з чоловіка очей. А в його очах відбився якийсь осуд чи навіть відраза.

– Я не сексуальний збоченець, якщо ти про це! – фиркнув Бен Камерон. – Тим паче, мені подобаються блондинки! А виконувати ти будеш все, що має виконувати волонтер! Не більше! Тож не переймайся з цього приводу! Сексуального рабства не буде! Хоча я здивований такою твоєю підозрою! І часто під час своїх репортажів ти спиш з тими, про кого маєш написати репортаж? Вам обов’язково наскільки близько пізнавати свою жертву?

Мег округлила від здивування очі. Нічого собі заявочки! Та ким він себе вважає?

– Це мій перший репортаж! І я не зовсім орієнтуюся в тому, як маю триматися з людиною, про яку пишу!

– Зрозуміло! – промовив Камерон.

І що йому там стало зрозуміло – невідомо! Але він засунув руки до кишені куртки й в останнє поглянув на Мег.

– Завтра о п’ятій ранку маєш бути готова до подорожі!

– Що?

– Завтра о п’ятій я вирушаю до одного з племен хімба. Там помирають люди з невідомих причин. Маю розібратися в чому справа. Якщо бажаєш, можемо взяти тебе з собою!

– Можемо? Ви їдете туди не один?

– Так! Зі мною туди вирушають лікар і медсестра! Тож можеш приєднатися до нашої компанії!

– Добре! – усміхнулася вона. – Добре, що серед вас буде жінка!

– Радий це чути! – промовив він. – Сподіваюся, ти підведешся вчасно! Нам не можна затримуватися! Денна спека не дозволяє пересуватися пустелею!

– Так!

– Тоді до завтра! – промовив він і зник з її номера.

А Мег лише провела його поглядом і гепнулася на канапу. Нічого собі відвідувач! Справи налагоджуються! Вона протримається тиждень і повернеться додому з репортажем про лікаря та лаврами, які отримає від Біг Боса. Якщо отримає!