Глава 3

Меган стояла перед десятком людей, яким збиралася презентувати рекламу прокладок. Серце калатало, руки спітніли, а кров у скронях вигупувала так, що здавалося присутні чують цей стук. Та дивлячись у вічі працівників видавництва, вони лише помічала зацікавленість, зневагу та нетерпіння. Воно й не дивно! Працівники не вірили в її можливості. Редакторка вже підбирала слова для фінальної частини презентації, а видавець з зацікавленістю розглядав її.

– Ви так і будете мовчати? – буркнула редакторка. – Може почнемо?

– Так…

Зібравшись з думками, дівчина переступила з ноги на ногу.

– Будь-яка кінозірка, відома актриса чи модель має ті ж самі фізіологічні особливості, що й жінка, яка придбала журнал. Тож було б чудово взяти для реклами прокладок відому людину. Читачкам буде приємно усвідомлювати свою схожість з такою відомою особистістю. Оскільки журнал виходить один раз на місяць, то я б пропонувала подати рекламу прокладок у вигляді «Щасливого календаря». Щомісяця подавати п’ять днів, які можна провести пречудово. Тобто, створити щось на кшталт щоденника жінки.

– Ознайомте нас з тим, як цей щоденник буде виглядати на сторінках журналу! – фиркнула Драгос.

Меган натиснула кнопку на пульті й на екрані засвітилася сторінка створеного журналу. Це був ніби відривний календар. Технічному відділу потрібно віддати належне. Всі її ідеї вони упакували шикарно.

– І?

– Ці дні можуть бути не обов’язково підряд. Можна подати їх, як завгодно. Та з цього календаря жінки зможуть дізнатися, як провести ці дні, коли їх організм занадто вразливий. Це може бути підбірка цікавих фільмів, нових книг, виступи співаків чи інформація про величезні знижки в різних бутиках. Можна подати так, ніби зірка дає поради. Жінкам таке подобається, тож думаю, що цю ідею вони сприймуть добре, оскільки тут буде і що почитати для загального розвитку. Тож такі поради зіркової особи сприймуться на «ура»! А кожна читачка вирішить сама, як би їй хотілося провести ці дні. Можливо, сходити на концерт якоїсь рок-групи, або на танцювальну вечірку з шикарним дрес-кодом, або запросити подругу до кінотеатру на прем’єру фільму? Варіантів безліч! Сподіваюся, кожна з читачок знайде собі той спосіб проведення цих днів, який припаде до душі. Оскільки кожна з них зрозуміє, що не так все погано і такі дні бувають і в зіркових жінок. Тут спрацює зорова пам'ять і назва прокладок назавжди відкладеться у свідомості читачів.

Вона замовкла й окинула присутніх поглядом. Та всі мовчали, ніби в рота води набрали. Брови редакторки Драгос повільно поповзли догори. Хтось з присутніх опустив погляд, щоб не дивитися їй у вічі. Та раптом видавець повільно підвівся і почав аплодувати. Драгос від несподіванки повільно повернула голову і розкрила рота. А його починання підхопили присутні за столом.

– Вітаю, міс! – усміхнувся він, коли оплески скінчилися. – Ви в команді!

Сльози виступили на очах дівчини. Такого вона не очікувала. Отже, вона може працювати та вражати своєю креативністю інших людей.

Редакторка повільно підвелася.

– Що ж, міс Рейнольдс, віднині ви працюєте у видавництві журналу «Леді». Еллі, покажіть нашій новій колезі її робоче місце.

Дівчина, яка стояла у дверях, швидко кивнула головою та повела Меган до одного зі столів величезної кімнати, де вже працювало за комп’ютерами декілька осіб.

– Ви молочника, Меган! – прошепотіла Еллі. – Особисто мене ваша презентація вразила! Сподіваюся, вам у нас сподобається!

– Я теж сподіваюся!

Еллі виявилася товариською дівчиною, тому швидко ввела Меган у курс справ. І до вечора дівчина вже знала, як працює все видавництво жіночого журналу.

Тому прикупивши тортик, Меган відправилася до квартири сестри. Та відчинила двері в рожевій піжамі з гулькою на голові.

– Ого! Що святкуємо? – здивовано запитала Селія.

– Можеш мене привітати з першим робочим днем! – розсміялася Мег. – Відсьогодні я новий працівник журналу «Леді»!

– Жартуєш?

– Ні! Чому?

– Ти працівник журналу? Ти? – не вгамовувалася сестра. – І як тобі вдалося потрапити в цей журнал? Джеремі ж обдзвонив всі відомі журнали та газети…

– Що? – Мел ледве чайник з водою не впустила. – Навіщо?

– Ти не знала? – здивовано запитала Селія. – Не знала, що він влаштовує тобі перепони?

– Звідки? Я не спілкувалася з ним з того часу, як вибралася з будинку батьків!

– Джеремі у своєму репертуарі! – промовила Селія, нарізаючи торт. – Він дуже змінився з того часу, як…

Мег повільно повернулася до сестри й очі наповнилися сльозами. Горло стиснула невидима залізна рука, яка не давала дихати. Це ненормально так тужити за батьками, та Мег сумувала. Батьки це було її все: захист, доброта, піклування, забаганки та безмежна любов. І часто ми не цінуємо, ті щасливі моменти з рідними. Кудись поспішаємо, чогось прагнемо, замінюємо вечері в колі родини на зустрічі з друзями, коханими, знайомими. І лише коли втрачаємо близьких, тоді й починаємо розуміти, що з ними зникає часточка нас самих.

– Вибач! – прошепотіла вона. – Не варто в такий день було згадувати про ту жахливу аварію!

– Все добре! – прошепотіла дівчина, ледве стримуючи сльози. – Думаю, сьогодні вони б мною пишалися!

Селія щиро посміхнулася й обійняла Мег.

– Звичайно, пишалися б, люба! – промовила вона. – Ти була гарною студенткою! Тому думаю, і тут впораєшся!

– Ага! – крізь сльози усміхнулася молодша сестра. – У мене ж немає іншого виходу!