Глава 2

Та коли чергова телекомпанія відмовила у прийнятті на роботу, її впевненість потроху зникала. І дівчина зрозуміла, що знайти роботу виявилося не так легко. Отже, телеведучої з неї не буде. А так хотілося вразити брата і довести, що їй все під силу. Так хотілося показати, що вона може досягти успіху, навіть, без нього.

Тож створивши декілька резюме, вона розіслала їх у відомі видавництва. І зараз підіймаючись ліфтом на чергову співбесіду, вона поправляла шарф на шиї та поновлювала помаду на губах. Секретарка зустріла її здивованим поглядом, якщо не сказати – холодним та прискіпливим. Та Мег не дуже переймалася з цього приводу. Вона отримає роботу і поставить на місце цю мегеру, яка, навіть, одягатися правильно не вміє.

– Доброго дня! Я – Меган…

– Рейнольдс? – грубо перебила її секретарка. – Містер Дейлі вже хвилин п’ять, як чекає вас!

Усміхнувшись, Мег спокійно проходить за невисокою секретаркою до дверей та переступає поріг кабінету редактора.

– Доброго дня! – протягує вона руку молодому чоловікові в костюмі з краваткою, який окидає її таким поглядом, ніби вона – бруд під його нігтями.

– Доброго! – промовляє він, вказуючи на стілець за довгим столом для нарад. – Ви завжди запізнюєтеся? Чи це ваша нормальна поведінка?

– Потрапила в пробку…

– Я розглянув ваше резюме, міс…

– Рейнольдс!

– І в мене виникли деякі запитання…

– Знаєте, – усміхнулася вона, поставивши на стілець поряд, свою сумочку від Шанель. – Я в університеті писала статті для студентської газети…

– Мене це не цікавить! – перебив він грубо. – Чому ви звернулися саме до нашого видавництва? Ми не пишемо про моду!

– А до чого тут мода? – не втрималася вона.

– Ну…, – вказав він на її зовнішній вигляд. – Одна ваша сумка коштує більше, ніж мій річний дохід. Не думаю, що вам наскільки потрібні гроші, що ви готові писати про машини чи перегони…

– Тобто вважаєте, що я ні на що не здатна? – ледве не скрикнула Мег, вчасно спохватившись. – Я можу познайомити вас зі своїми статтями з університетської газети. Там я писала про те, що цікавить молодь!

– Гаразд! Я погляну на ці статті! – промовив він, склавши руки в замок на столі.

Радіючи такому повороту долі, Меган протягує йому рожеву теку з газетами. Він повільно підіймає одну брову, проте бере до рук теку і швидко відкриває її. І тут же колір його обличчя набуває пурпурового відтінку. А очі округлюються від здивування.

– Це жарт? – запитує здивовано він. – Ви з мене знущаєтеся, міс Рейнольдс?

Дівчина повільно підводиться зі свого крісла і, роззявивши рота, спостерігає, як цей зануда витягує з її рожевої теки примірники спідньої білизни, які колись їй сюди всунули хтось з університетських подружок. Вони саме розглядали нову колекцію Вікторії Сікрет, коли зайшов черговий красунчик-редактор їх студентської газети. Тож мусили запихати ту білизну куди можна. Дідько! Треба ж було переглянути все. А Дейлі повільно підіймає в повітрі червоні мереживні трусики й розглядає їх з усіх боків.

– Дійсно, креативний підхід до журналістики! – фиркає він. – Такого я ще за свої сім років на цій посаді не бачив!

– Це не те, що ви подумали….

– Міс Рейнольдс, думаю, ви нам не підходите! – підвівся він, кинувши спідню білизну на теку. – І моя вам безкоштовна порада: зверніться в який-небудь модний журнал для жінок! Там з вас буде більше користі!

Покидаючи будівлю редакції, Меган готова була рознести все навкруги на друзки. Чергова спроба знайти роботу, знову не увінчалася успіхом. Тож дівчина пройшла до таксі й важко зітхнула. Невже так важко знайти роботу у якомусь видавництві? Це ж вірний шлях довести Джеремі, що вона може досягти успіху і без його допомоги. А гарно було б написати першу статтю й прислати йому. Нехай подивиться, що й вона може чогось досягти в житті!

Чергове видавництво зустріло її метушнею коридорами. Мимо неї пробігали заклопотані роботою люди, про щось сперечаючись та щось бурхливо обговорюючи.

Стильна жінка років сорока запросила її до конференц-залу, де щось налаштовували двоє молодиків. Вона скинула піджак і акуратно почепила його на спинку стільця.

– Міс Рейнольдс, так? – запитала вона, усміхнувшись. – А Джеремі Рейнольдс вам ким доводиться?

– Ніколи не чула про такого! – тихо промовила Мег. – А це хто?

Якщо зізнатися, що Джеремі її брат, то ця точно не візьме на роботу. Оскільки, зателефонувавши до брата, отримає чітку дружню пораду – відмовити.

– Не важливо! – зітхнула редакторка. – Досвід роботи в даній сфері маєте?

– Я ж висилала вам резюме…

– Що можете додати від себе? – поцікавилася незнайомка.

– Я працювала в студентській…

– Крейге, а зробити більшим зображення можливо? Звідси нічого не видно! – перебила її жінка, гаркнувши на когось з двох молодиків.

Господи! Її навіть не слухають. Схоже, провал і тут!

– Так що ви говорили, міс Рейнольдс? – усміхнулася редакторка. – Ну, де тебе чорти носять, Роксе? Мені макет нового номеру потрібен негайно! Ти вирішив полоскотати мені нерви?

А біля столу з’явився молодий чоловік, який кинувся до тих двох і протягнув їм щось на флеш носієві. І перед Меган на екрані з’явився розворот сторінки журналу. Рокс перегорнув і, усміхаючись, подивився на редакторку.

– Що скажете, мем?

– Обкладинку мені покажи, – фиркнула вона. – Хочеш, щоб видавець залишився незадоволеним? Знаєте, міс Рейнольдс, у нас сьогодні завал. Невдалий день! Має приїхати власник, тож готуємо презентацію, купу інформації. Дякуємо, що обрали наше видавництво. Проте, на жаль, ваша особа нас не зацікавила. Одначе, ми віримо, що ви обов’язково знайдете чудове місце роботи, а відтак і чергове видавництво – кваліфікованого фахівця, яким ви являєтеся!