Розділ 2

РОЗДІЛ 2

Син заснув практично моментально, я навіть не встигла почати читати йому казку. Відразу стає зрозуміло, наскільки його втомила зустріч з друзями Богдана. Перед тим, як вимкнути світильник і залишити горіти нічник, подивилася на блискучий камінчик в обручці. Досі не можу повірити, що коханий зробив мені пропозицію.

       З чого раптом такий поспіх? За останній час не пригадую, щоб він хоч раз заїкався про весілля. По суті, Богдан приголомшив мене своїм рішенням. Не хотілося б мені здаватися ханжею, але разом ми лише три місяці, один з яких живемо сім'єю, невже цього періоду йому вистачило, щоб все оцінити і зрозуміти?

Ймовірно, в мені все ще залишилася дещиця недовіри до всіх чоловіків після того, як мене вагітну кинув перший хлопець, і зараз на прикладі його вчинку намагаюся викрити в чомусь Богдана.

       Синок перекинувся на бік, відволікаючи мене від роздумів. Вимкнула настільну лампу, поклала книгу в шухляду й включила для нього тьмяний каганець у вигляді зірочки. Пам'ятаю, як тільки ми переїхали до Богдана, я попросила його повісити світильник на стіну, а він здивувався і сказав:

     — Женя —   майбутній мужик, а ти йому робиш всі умови, щоб він виріс тюхтієм.

       Було вкрай неприємно чути подібні слова, ніби я виховую Жеку неправильно.

    — Але ж практично всі дітки бояться темряви і, що гріха таїти, я сама така ж боягузка. Раніше засинала при світлі, а вимикала його лише під ранок. Зараз, із коханим під боком, така необхідність відпала.

Я до сих пір перебувала в змішаних почуттях. Є такі моменти, коли здається, що Богдан бажає мені добра і тому критикує практично все, що б не робила. Але в той же час складається враження, ніби спеціально принижує, показуючи, наскільки він перевершує мене в багатьох речах. Ось як зрозуміти, фантазії все це, або дійсно потрібно бігти від чоловіка, доки не пізно?

       Коли увійшла в спальню, коханий ще не спав, читав щось на планшеті, а як тільки помітив мене, відклав його на тумбочку.

     — Нарешті! —   він простягнув руки до мене та посміхнувся. —   Давай-но, знімай свій сексуальний одяг секретарки і йди до мене.

       Ось, до речі, ще один пунктик, який хотілося роз'яснити. Примружившись, підійшла ближче, але не поспішала переодягатися.

     — Скажи чесно, ти ж не планував сьогодні мені робити пропозицію?

       Ентузіазм і палаючий вогник азарту в його зелених очах моментально вгас. Невже вгадала? Але ж я просто запитала першу-ліпшу здогадку, абсолютно не сподіваючись, що та виявиться правдою.

     — Ось вмієш ти, Юля, обламати весь кайф чоловікові, —   пробурмотів він і схрестив руки на грудях. —   Яка різниця, хотів чи ні? Зробив же, ти погодилася, що не так?

       У питанні виразно звучало осудження, немов чоловік намагався всю відповідальність перекласти на мене, але не цього разу. Зараз моєї провини вже точно немає.

     — Що не так? —   здивовано перепитала його і продовжила: —   Мені здавалося, що пропозиція руки і серця робиться суто в сімейному колі, а не серед колег і керівництва. Ще і цей безглуздий одяг... Та я виглядала гірше, ніж офіціантки в тому ресторані.

       Хотілося банально виговоритися і почути зрозумілу відповідь. Але найбільше я потребувала підтримки, яку Богдан, мабуть, не збирався мені давати.

     — Вас, жінок, не зрозумієш! —   обурився він. —   Юля, мила, будь-яка інша вже верещала б від захвату тільки від того, що її покликали в крутий ресторан та ще й зробили пропозицію, стоячи на коліні. Вам же, бабам, подобається, коли навколо стільки пафосу, хіба ні?

       І чому склалося відчуття, ніби мені тільки що заліпили дзвінкий ляпас? На очі навернулися сльози, довелося проморгатися, аби не заплакати, не виказати свою слабкість.

     — Ось зараз було дуже прикро, —   я взяла з шафи сорочку й зібралася піти ночувати в кімнату до сина. —   Думаю, ми обидва сильно поквапилися. Подумай про це.

       Богдан миттєво зіскочив з ліжка та зупинив мене, притиснув до себе, як найцінніший скарб, поцілував в маківку, важко зітхнувши. Перебувати в його «залізній» хватці було настільки приємно і бажано, що я миттєво відтанула. Не витримала й обійняла коханого за талію, не в силах нічого з собою вдіяти! Коли він перший йде на примирення, в мені щось клацає і не дозволяє довго ображатися.

     — Вибач дурня, —   пробубонів мені у верхівку. —   Нічого ми не поспішили, невже через дрібне непорозуміння ти ось так запросто підеш? —   вимучено уточнив він.

       Ох... хіба так справедливо? Богдан помітно нервував: в голосі безпомилково розпізнавалася паніка, тіло часом проймало тремтіння, він ніяк не міг взяти себе в руки, вже тремтів, як при сильній лихоманці. Зараз я виявилася для нього рятівним колом, погладила коханого по спині і пробурмотіла втішливі, нічого не значущі слова.

       Він дійсно переживав, що я піду, інакше б з чого так нервувати? Нам довелося переглянути всю нашу розмову й визнати, що я знову неправильно зрозуміла зміст слів чоловіка. Можливо, він, дійсно, хотів зробити як краще для мене, хто ж винен, що мені весь цей пафос ні до чого?

     — Гаразд проїхали.

       Богдан задоволено видихнув, посміхнувся мені так, наче хвилину тому й не було ніякого конфлікту. А я так і не зрозуміла до кінця, як реагувати.