3.4. Персоналії: Тимофій Ковалевський

У тому, що Тимофій Ковалевський постать непересічна і значуща для Однеси, сумнівів, напевно, не виникає. Проте до його життєпису ми підійдемо все ж не в цілому, а з позиції саме побудованого ним в Одесі водопроводу.

З багатьма фактами, що стосуються його ділової активності, ми ознайомилися раніше, але залишаються два питання, що, на наш погляд, потребують роз'яснення:

1. Чому громадянин міста Таганрог на піку своєї бізнес- і громадської кар'єри вирішує пов'язати долю не з рідним містом, в якому він, очевидно, добився успіху, а з, скажімо так, іншим, а саме Одесою.
2. Чи дійсно «водопровідні справи» Ковалевського були настільки кепські, що через них він остаточно розорився і, як стверджують одеські легенди, покінчив життя самогубством. Ще раз повторимо, що документального підтвердження факту самогубства ми не знайшли.

Отже, чому успішний у Таганрозі підприємець та громадський діяч Тимофій Ковалевський переїхав в Одесу?

Те, що пан Ковалевський був дійсно успішним, кажучи сучасною мовою, бізнесменом, виходить із того, що він належав до 1-ої купецької гільдії міста Таганрога. Що це означало?

І знову невеличкий екскурс в історію. Слово гільдія бере початок від німецького Glide– корпорація, об’єднання. Як зазначається в «Енциклопедичному словарі Ф.А. Брокгауза та І.А. Ефрона» [*84] (вибачаємося за значну за розміром наступну цитату мовою оригіналу) «купеческие гильдии (Г.), явившиеся результатом Петровского законодательства, имеют значение податных классов.

Регламентом главному магистрату 16 января 1721 г. повелено всех регулярных граждан (т. е. все городское население за исключением иностранцев, шляхетства, духовенства и подлых людей – чернорабочих, поденщиков) разделить на две гильдии, причем к первой гильдии, или к первостепенным, отнесены: "банкиры, знатные купцы, которые имеют отъезжие большие торги и которые разными товарами в рядах торгуют, городские доктора, аптекари, лекари, шкиперы купеческих кораблей, золотари, серебренники, иконники, живописцы", а ко второй – "которые мелочными товарами и харчевными всякими припасами торгуют, рукомесленные, рещики, токари, столяры, портные, сапожники и сим подобные". "Инструкцией московского купечества старшинам и старостам с товарищи" 19 янв. 1742 г. повелено разделить купечество на три гильдии. Распределение купцов по Г. происходило по сумме объявленного ими капитала. К первой Г. причислялись те, которые объявляли капитал более чем в 10000 р., ко второй — объявлявшие от 1000 до 10000, к третьей – от 500 до 1000; имевшие менее 500 р. причислялись к мещанам. Все существовавшие до этого времени частные промысловые сборы были отменены, а на место их впервые установлен особый гильдейский сбор, в размере 1% с объявленного капитала. Объявление капитала предоставлялось на совесть каждого, и никакие доносы на утайку имущества не принимались. "Городовым положением" 1785 г. был повышен размер объявляемых капиталов (для первой Г. от 10 до 50 т., для второй от 5 до 10 т., для третьей от 1 до 5 т.), но оклад налога остался тот же.

В 1807 г. размеры объявляемых капиталов установлены для первой Г. в 50000 р., для второй 20000, для третьей 8000 р.; эти же нормы сохранены и "Постановлением об устройстве Г. и о торговле прочих состояний" 14 ноября 1824 г. Следующие изменения в законодательство были внесены законом от 1 января 1863 г., измененным в 1865 г. и образующим "Положение о пошлинах за право торговли и других промыслов", отнесенное к V т. Св. Зак. Согласно этому Положению, предприниматели всех торгово-промышленных действий, не освобожденных от налога; обязаны ежегодно брать особые свидетельства, которые разделяются на купеческие или гильдейские и просто промысловые. Лицо, взявшее купеческое или гильдейское свидетельство, кроме права производить в известных пределах торговлю или промысел, приобретает еще личные права и преимущества, присвоенные купеческому состоянию. Гильдий с 1863 г. осталось две. Плата за свидетельство первой Г., к которой, по предположению закона, принадлежит оптовая торговля, однородная – 565 руб., для всех местностей России, плата же за свидетельство второй Г., которое обязаны брать торговцы в розницу и владельцы фабрик и заводов с числом рабочим более 16 чел., составляет, по классам местностей, от 40 до 120 руб» (кінець цитати).

В 1785 році виходить «Жалованная грамота городам» [*85] (Мал. 91), підписана Катериною II, в якій була дана чітка межа між гільдіями. Саме цей документ надав купецькому стану монопольне право на ведення торгівлі.

Грамота визначала права громадян, що входять у ту або іншу гільдію на заняття певною діяльністю і на володіння майном. Зокрема, що стосується першої гільдії, то її членам  «не токмо дозволяется, но и поощряется производить всякіе внутри и вне Имперіи торги, товары выписывать и отпускать за море, оные продавать, выменивать и покупать оптомъ или подробно, на основаніи законов» (п. 104 Грамоти).

Мал. 91. Титульна сторінка «Грамоти»

«Первой гильдіи не запрещается иметь или заводить фабрики, заводы и морскіе всякіе суда» (п. 105). «Первая гильдія освобождается отъ телеснаго наказанія» (п. 107).  Крім того, купці першої гільдії володіли так званою паспортною пільгою (право вільно переміщатися країною) і звільнялися від військової повинності.

Гільдійскою реформою міністра фінансів Канкрина 1824 року гільдійські мита були зменшені в 1,4–2 рази. Оподаткування купців першої і другої гільдій повернулося до рівня 1812 року, склавши відповідно 2200 і 880 рублів на рік, а третій гільдії до рівня 1807–1810 років (150 ÷ 100 крб.). З 1839 року оподаткування купців було переведено на срібло, яким і залишалося до 1863 року.

Той факт, що Тимофій Ковалевський був купцем 1-ої гільдії, означає, що його річний капітал у період, що нас цікавить (в т.ч. перебування в Одесі), складав ніяк не менше 50 000 руб.  При цьому, можливо, він мав у власності свої виробництва, одне чи більше морських суден і займався торгівлею із закордоном. Можливо, у нього були й інші бізнес-інтереси, про що ми поговоримо пізніше.