Глава 3. Водопровід Ковалевського

Глава 3. Водопровід Ковалевського

З 1849 року, після смерті Миколи Пішона, активним учасником проекту стає купець І гільдії з Таганрога Тимофій Андрійович Ковалевський зі своїми чималим капіталом, зв'язкам, підприємницьким досвідом та навичками. Отже, можна було очікувати, що справа, розпочата Пішоном, піде жвавіше і в місті незабаром з'явиться справжня водопровідна вода.

Об'єктивно до такого висновку підштовхує наведена раніше відповідь землеміра Трубнікова. Його рапорт давав підстави сподіватися, що питання з виділенням землі під водопровід вирішено і можна приступати до облаштування насосної станції, завершення будівництва вежі, риття траншеї, укладки труб, обладнання басейнів тощо.

Але що було насправді?

Про це трохи згодом. А зараз... якщо ви не забули, на самому початку дослідження ми згадували про вулицю Ковалевського в Одесі і натякали, що в її назві криється (крилась, бо зараз цієї назви вже немає) якась іронія. Втім, навряд чи не забули. Нагадаємо: у 1953 році одна із старих вулиць міста була перейменована на вулицю Ковалевського. Але не на честь Тимофія Андрійовича, а такого собі Олександра Онуфрійовича (також персони поважної та гідної) – вченого-ембріолога, викладача Новоросійського (Одеського) університету, академіка Петербурзької АН. Так от, іронія полягає в тому, що чи то випадково, чи з волі якогось особливо витонченого дотепника, що мав відношення до перейменування вулиць, іменем Ковалевського було перейменовано саме вулицю Пішонівську (Мал. 54).

Мал. 54. Будинок № 5 з двома вказівниками

А тепер повернемось до архівних документів.

1 травня 1851 року за № 2797 на адресу Одеської міської думи з Управління одеського градоначальника по Будівельному комітету надіслано послання наступного змісту [105,  с. 20].

«Исправляющій должность Генерал Губернатора сообщилъ мне въ феврале месяце сего года, что Таганрогский 1 гильдіи купецъ Ковалевскій, ходатайствуя объ отводе ему полосы  свободной земли въ две сажени ширины для провода воды особою линіею трубъ въ другой резервуар, который будет въ противоположной стороне города отъ перваго резервуара, изъяснилъ, что начальный пунктъ канавы для этой другой линіи трубъ, имеетъ быть на бульваре, идущемъ между городомъ и предместьемъ Молдованкою, и дороги, проходящей черезъ этотъ бульваръ изъ города на Молдованку; продолженіе же канавы отъ города къ Большому фонтану пойдетъ по тому же бульвару и частью по площадямъ, къ нему прилегающимъ, мимо кладбища по дороге къ Малой фонтанской таможенной заставе; далее за заставою мимо салотопейных заводовъ до хуторской земли купца Новикова; вся линія места, просимаго для канавы, совершенно свободна, да и сама поверхность земли, где положатся трубы, будетъ приведена имъ въ тотъ же самый видъ, въ какомъ она въ настоящее время.

Для удовлетворенія ходатайства Ковалевскаго Его Превосходительство предложилъ ему представить въ строительный Комитетъ чертежи местности, по которой онъ предполагаетъ провести трубы, обозначивъ на ономъ и пунктъ резервуара. На требованіе это Ковалевскій донесъ, что он ожидаетъ въ начале мая месяца присылки инструмента для нивелировки местности, где должны быть трубы и по окончаніи нивелировки представить Комитету чертежъ линіи канавъ для трубъ и пунктъ для резервуара.

Между тем въ текущем апреле Его Превосходительство Павелъ Иванович [*54] уведомилъ Его Превосходительство Александра Ивановича [*55], въ дополненіе къ помянутому февральскому предложенію, что распоряженіе Его объ отводе Ковалевскому участка свободной городской земли въ Одессе въ две сажени шириной для резервуара и другой линіи водопроводныхъ трубъ утверждено Г. Министромъ Внутреннихъ Делъ [*56]. Вследствіе чего Его Превосходительство предлагаетъ Городской Думе, по соображенію прописанныхъ указаній, узнать черезъ Городскаго землемера и сообщить Строительному Комитету, какой участокъ, и шириною въ две сажени, проситъ въ отводъ купецъ Ковалевскій и желаетъ ли Дума дать его на земле собственно ее заведыванію подлежащему.

Одесскій Градоначальникъ Тайный Советникъ Казначеевъ»

На перший погляд, звернення градоначальника до Міської думи мало б викликати відчуття дежавю.Ну, власне, не минуло й трьох років, як були вирішені всі питання з відводом землі під водопровід, за який «боровся» Пішон, як тепер вже не він з Віттенбергом, а таганрозький купець 1-ї гільдії Тимофій Ковалевський клопотає перед генерал-губернатором практично про те ж саме. У чому тут справа?

Для розуміння уважніше вчитаймося в послання градоначальника: предметом клопіту Тимофія Ковалевського є виділення землі «…для провода воды особою линіею трубъ въ другой резервуаръ, который будетъ въ противоположной стороне города отъ перваго резервуара», і що це буде «інша лінія труб». Звідси напрошуються два висновки: оптимістичний та песимістичний. У першому випадку, ймовірно, Ковалевський просить відведення землі під новий водопровід, оскільки другий етап проекту Пішона до кінця 1850 все ж таки був завершений. Принаймні на рівні земляних робіт, тобто: а) прокладено лінію водопроводу від джерела Великого Фонтану до міста; б) облаштований головний накопичувальний басейни; в) можливо, було споруджено будівлю головної насосної станції в районі джерела. Те, що вода в місто пущена не була, – це безперечно, інакше б така важлива подія отримала резонанс у місцевій пресі. На правомірність такого висновку наштовхує, наприклад, опис першого одеського водопроводу, що був опублікований інженер-технологом Ф. О. Даниловим в професійній збірці, присвяченій водопроводам російських міст Постійного Бюро Російських Водопроводних з’їздів. В ньму зазначається, що «Первый одесский водопроводъ былъ построенъ <виділено авт.> Пишономъ и Виттенбергомъ въ 1845-49 г. Вода была проведена за 12 верстъ отъ города изъ источника, носящего названіе «Большой фонтанъ» [34, с. 27]. Прізвище Ковалевського в цьому описі не згадується взагалі. Якими фактами керувався шановний інженер, щоб саме так висвітлити історію першого водопроводу, невідомо. Тим не менш.