Глава 1. Розвиток міста у першій половині ХІХ століття

27 травня 1794 року імператриця Катерина підписала два укази «про заснування Гаджибея». Найменувавши його (Гаджибей) містом, вона наказала де-Рібасу влаштувати в ньому військову гавань з купецькою пристанню і розташувати там гребний чорноморський флот, для чого вперше було відпущено зі скарбниці 26,000 руб., а Катеринославському та Таврійському генерал-губернатору Зубову наказано було представити штати митниці та карантину. У свою чергу, Зубов наказав Катеринославському губернатору Каховському «…для города и предместій, а равно для выгона и хлебопашества <відвести> 50,700 десятинъ земли» [66, с. 40]. За розрахунками де-Рібаса та інженер-підполковника де-Волана, який був основним виконувачем робіт з будівництва міста та порту, на гідравлічні роботи, порт, Адміралтейство, казарми та ін. потрібно було 2 061 620 руб.

За доповіддю Зубова (найсвітліший князь Платон Олександрович Зубов. 19 липня 1796 призначений начальником над Чорноморським флотом. 25 липня 1793 – Катеринославський і Таврійський генерал-губернатор) Імператриця асигнувала 1 995 025 руб. 30 коп, наказавши «разложить отпускъ этихъ денегъ на 5 летъ». У день заснування міста було закладено фундаменти: великого молу, гавані для гребних суден, елінгів та верфі для ремонту «казеннихъ суденъ», двох пристаней для купецьких суден із набережними.

31 травня 1794 р. Платон Зубов, звертаючись до де-Рибаса, рекомендує йому зобов'язувати «… вновь поселяющихся вступать въ состоянія, кои они по приличію себе изберутъ, и наблюдая, чтобы городъ наполнялся обывателями, съ одной стороны торгами и промыслами для него полезными, и съ другой благомысленными…» [Там же, с. 41].

У січні 1795 року Імператорською академією наук Гаджибей перейменовується на Одесу, а в указі від 27 січня 1795 року, присвяченому заснуванню Воскресенського намісництва, сказано, що Одеса становить окреме торгове місто, що керується особим градоначальником (поліцмейстером).

Цього ж року у місті було відкрито митницю та карантин. Перший перепис населення Одеси було проведено в липні 1795 року. За її даними наприкінці першого року від моменту заснування в ньому проживало як мінімум 1615 чоловіків і 734 жінки, крім дворян, чиновників і солдатів Грецького дивізіону. Всього 2349 душ.

У 1796 році із доходів Новоросійського краю князь Зубов відпустив додатково 312 135 руб. 73 коп на будівництво у місті госпіталю, Соборної церкви, магістрату та будинку для «головного начальника». Для виконання робіт у Хаджибеї була заснована «Канцелярія строенія города и порта Хаджибейскаго», директором якої був призначений інженер-полковник Франц де-Волан.

Для міста, передмість, вигону худоби та хліборобства було відведено 30 700 десятин землі [66, с. 40].

6 (17) листопада 1796 року у віці 42 років на престол вступив імператор Павло I.

А вже 12 грудня 1796 р. за указом нового імператора в державі була проведена територіальна реформа, в результаті якої імперія була поділена на 42 «чрезвычайно обширныя губерніи» [Там же, с. 55]. Раніше засновані Катеринославська, Вознесенська та Таврійські губернії були об'єднані в Новоросійську губернію, до складу якої увійшли 12 повітів, у т.ч. Тираспольський, до якого була приписана й Одеса.

У 1797 році, як прихильники та фаворити ненависної Павлу імператриці Катерини ІІ, в опалу потрапили брати Зубови; цього ж року був відсторонений від управління містом віце-адмірал Йосип де-Рібас; Канцелярію будівництва міста та порту було закрито; інженер-бригадир де-Волан, який очолював її, відбув до Петербурга; будівництво міста та порту практично зупинилося.

24 лютого 1797 року на ім'я Новоросійського Військового губернатора надійшов Височайший рескрипт, підписаний Імператором Павлом:

 «Господинъ Генералъ-лейтенантъ Бердяевъ!

Войдите въ рассмотреніе хозяйства по земству въ Одессе, распорядя межеваніе и притомъ смотрите, чтобы въ одних рукахъ никакаго рода монополій не было. Павел» [66, с. 59].

До Одеси Бердяєвим було направлено радника Івана Лорера, який провів ретельну ревізію всього, що було зроблено і залишилося в місті після де-Рибаса станом на березень 1797 року.

З рапорту Лорера випливало (ми ще не раз посилатимемося на цей рапорт), що у місті є 404 кам'яні будинки, у т.ч. 61 казенний, 223 землянки, 3 незакінчені церкви, госпіталь, 17 складів хліба, 1 фабрика (пудри, про неї ми також ще згадаємо), 31 колодязь; на землях міста влаштовано 3 села, 3 вітряки, 122 дачі та хутори.

У 1798 завдяки ініціативі одеської громадськості указом імператора Павла місту було даровано герб, надані на 10 років послаблення з продажу вина, а також «особливе» Положення про місто, що позитивно позначилося на подальшому розвитку Одеси. Цього ж року Одеська портова митниця була зрівняна у правах з митницями Риги та Петербурга щодо очищення митом усіх без винятку товарів.

Одночасно з цими позитивними змінами місту було завдано практично смертельного удару: по маніфесту від 13 лютого 1798 р. в Криму було засновано порто-франко (про яке в Одесі тільки починали говорити), що фактично обнулило одеський ринок, бо тим самим Одеса, як і інші порти Чорного моря, була фактично виключена із закордонної торгівлі. На щастя для міста це порто-франко для Криму виявилося неефективним і у грудні того ж року було скасовано.

Цитуя А. Скальковсього [Там же, с. 79] «можно сказать, что торговля и вообще вся промышленность 1798 и 1799 годовъ, были самыми жалкими периодами Одесскаго быта. Такъ печально для Одессы оканчивалось XVIII-е столетіе, въ которомъ и этотъ городъ и весь Новороссійскій край получили свое существованіе. Оставались одни надежды на будущее».

Нове століття обіцяло молодому місту і порту значні перспективи і очікування на краще. А щоб ці надії справдилися Магістрат своїми зборами від 18 січня 1800 року визначив відправити до столиці депутатів «для окончательнаго утвержденія дарованныхъ городу привилегій и прошенія Монаршихъ милостей…». Для того, щоб экспедиція була більш переконливою, а також «во изъявленіе къ высочайшему дому своего усердія» делегацію вирішили забезпечити деякою кількістю овочів «къ Его Императорскому Величеству въ подарокъ» [Там же, с. 85]. Такими овочами виявились 3000 відбірних апельсинів, придбаних Магістратом за рахунок міста.