Розділ 11

Портал із тихим шарудінням зачинився за спинами дівчат, і вони опинилися у своїй кімнаті. Навколо панувала знайома, затишна тиша рідного дому.

Ліза зробила кілька кроків уперед, зупинилася й опустила погляд на подарунок Духа Лісу.

— Це все було правда... — тихо мовила вона, роздивляючись сяючий амулет. Ліза дбайливо наділа його на шию. — Квітка... мені це так подобається! Тепер я завжди буду його носити.

— Так, це правда, — усміхнулася Кеті, а потім обернулася до маленької лисички. — Повітрулька, ходи сюди! Це наш дім, і тепер він ваш також. Тільки... що ж ми скажемо мамі, коли вона прийде з роботи?

У цей момент у коридорі пролунав звук клацання замка та кроки.

Ліля подивилася на Кеті та Лізу.

— Пішли! Мама прийшла, — мовила Ліля й першою підбігла до дверей. — Мамо, у нас знову нові гості в нашому зоопарку! Це Повітрулька і Глазка.

Мама здивовано подивилася на Лілю, а потім на кумедну лисичку та поважну сову, які визирнули з кімнати.

— Щось наш зоопарк більшає і більшає, — з доброю посмішкою зітхнула мама. — Тепер ще й лисицю та сову принесли! Ну добре, але ви відповідальні за них, дівчата.

Потім мама звернулася до гості:

— Лізо, ти в гості до Кеті?

— Так, я до Кеті! Ми з нею гралися, — відповіла Ліза, трохи прикриваючи рукою свій новий чарівний амулет.

Дівчата разом із тваринами піднялися нагору й зайшли до кімнати Лілі. Зачинивши за собою двері, вони нарешті змогли видихнути. Мурчик поважно влігся на м'якому килимі, а Повітрулька із цікавістю почала роздивлятися кутки.

Ліза присіла біля кота й стиха мовила:

— Котику... я й уявити не могла, що ти перероджений.

Мурчик повільно примружив свої розумні очі й відповів:

— Я й сам дізнався про це не так давно. А ти сама про свою магію дізналася зовсім нещодавно, правда?

— Добре, — Ліза посміхнулася й суворо, але з теплотою подивилася на Мурчика, а потім на Лілю й Кеті. — Але відтепер — більше ніяких секретів від мене!