Розділ 6

Після порятунку Чорниша Ліля, Кеті та Ліза разом із тваринами покрокували до будинку Лілі. Ліза дбайливо несла котика на руках.

— Чорнише, я так рада, що ти знайшовся! — лагідно мовила Ліза.

— А я як радий, Лізо! Ти найкраща. Дякую, що привела їх. Але цей вовк мені щось не подобається... — раптом відповів Чорниш.

Ліза від здивування трохи не випустила кота:

— Чорнише, це ти сказав?.. Але як?!

— Магія! — посміхнулася Кеті. — Не бійся, подруго, ми тобі все пояснимо й допоможемо.

— І я допоможу, — поважно озвався Мурчик.

Удома Ліля нагодувала Сірка та Гавчика, а також насипала смачного корму Чорнишу. Залишившись на кухні, Ліза підійшла до підвіконня й помітила у вазоні суху, зів'ялу квітку.

— Бідна квіточка... — прошепотіла дівчинка й ніжно поклала руку на сухі пелюстки.

У той же мить сталося диво: квітка почала оживати й розквітати просто на очах!

— Ого! Це дуже гарна квітка! Лілю, Кеті, дивіться! — вигукнула Ліза.

Кеті миттю прибігла на поклик:

— Вау, Лізо! Це ж перший витвір твоєї власної магії!

— Так, ти справжня молодець, — похвалив її Мурчик.

— Муррр... Так, моя хазяйка — чарівниця, — прошепотів Чорниш, який уже зручно розлігся на дивані, ніби це був його власний дім.

Після того як Ліза оживила квітку, Мурчик зібрав усіх і мовив:

— Дівчата, на вас чекає випробування. Вам потрібно пройти смугу перешкод, оминути пастки й правильно використати свої стихії.

Мудрий кіт вийшов на подвір'я:

— Завдання — дістатися ось до того дерева. Першою йде Ліля!

Ліля зробила кілька кроків уперед і зупинилася: прямо перед нею була величезна й глибока яма.

— Дівчата, цю яму неможливо обійти, її потрібно якось перейти!

Ліля заплющила очі, зосередилася й вигукнула:

— Вогняний міст!

Прямо над прірвою спалахнув сяючий міст із вогню, і Ліля впевнено перебралася на інший бік.

— Чудово, Лілю! Тепер Кеті, твій вихід.

Кеті підійшла до краю ями, відчула подих вітру й мовила:

— Хм... Вітре, перенеси мене!

Легкий потік повітря підхопив дівчинку й м'яко переніс її на інший берег.

— Так, а тепер Ліза, — сказав Мурчик.

Ліза зробила крок уперед і тихо прошепотіла:

— Земле, допоможи мені...

Земля під нагами здригнулася, яма вмить зарівнялася, ніби її й не було, і Ліза спокійно пройшла вперед.

— Молодці, дівчата! Але це ще не все. Тепер покажіть свою магію на цих каменях, інакше ви не пройдете далі.

Ліля підійшла першою:

— Стихія вогню, допоможи мені! — мовила вона.

Яскравий вогонь вирвався з її долоні й розбив величезну брилу на дрібні друзки.

— Молодець! У мене якраз є три камені для таких випадків. Тепер Кеті!

Кеті рішуче крокнула вперед:

— Стихія повітря, знеси його!

Потужний ураган підхопив камінь, і той відлетів далеко вбік, звільнивши дорогу.

— Чудово! Лізо, твоя черга.

Маленька Ліза підійшла до останнього каменя, підняла руку — і твердий валун миттєво розпався на дрібний пісок.

— Камінь — це теж частина землі, хоч і твердий, котику! — посміхнулася Ліза.

Мурчик задоволено вильнув хвостом:

— Вітаю, дівчата! Ви блискуче пройшли це випробування!

Можеш сміливо копіювати цей розділ і додавати до своєї книги на Букнеті!