Перший день нашої магії

Розділ 5

Того дня дівчата заснули з посмішками на обличчях, а зранку прокинулися через непосидючу дівчинку, найкращу подругу Кеті — Лізу. Дівчинка плакала і казала:

— Він пропав!

Кеті спитала:

— Хто пропав, Лізо? — спиталася заспана Кеті.

— Чорниш, мій котик.

Мурчик стрибнув на тумбочку:

— Ми знайдемо його.

— Ти говорящий? — прошепотіла Ліза.

— Точніше, магічний, — сказала Кеті.

— Магія, магія! — Ліза заплескала в долоні.

— Лілю, Гавчику, до нас! — сказала Ліля.

З кімнати вибіг пес.

— Такий великий! — сказала Ліза. — Ну, пішли шукати Чорниша!

Ліля, Кеті, Мурчик, Гавчик та Ліза вийшли з будинку і пішли в сторону лісу. Гавчик нюхав землю і біг вперед, а дівчата і Мурчик йшли за ним. Рантом Кеті зупинилася:

— Я щось відчуваю, — сказала Кеті.

Вона заплющила очі і пішла вглиб лісу. Всі пішли за нею.

Вони зупинилися на галявині. Ліза роздивилася і помітила на дереві Чорниша:

— М'яу, мені страшно, зніміть!

Ліля потягнулася до кота і дістала його з дерева.

— Ти як, Чорнише? — сказала маленька Ліза, гладячи кота.

Враз з лісу почувся вий. Він ставав усе ближче, і до них вийшов вовк.

— Ррр, ви чого тут? — заричав вовк.

— Вибач, ми просто шукали кота, — впевнено сказала Ліля.

— Добре, маленька дівчинко. Я відчуваю від тебе магію. Я не простий вовк, — сказав він. — Я Фенріс.  Я розумію вас як ніхто. Я фамільяр, але приховую , що не простий вовк. Тепер я твій фамільяр, Лілю.

Ліза подивилася на вовка:

— Лілю, а звідки він знає твоє ім'я? — прошепотіла Кеті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше