Розділ 4

На наступний ранок Кеті й Ліля прокинулися дуже рано. Кеті спочатку подумала, що все це був лише сон. Але тут підійшов Мурчик:

— Добрий ранок, дівчата, — сказав він. — Сьогодні урок цілительства.

— Урок цілительства... — прошепотіла Кеті.

До них підбігла Мурка — вона була поранена.

— Спробуйте на моїй сестрі, вона побилася з собакою, — мовив Мурчик.

Ліля заплющила очі, уявила легке, м'яке світло і погладила Мурку. І тут сталося диво: рани цілком затягнулися просто на очах.

— Дякую, Лілю, — сказала Мурка.

Кеті, яка спостерігала за цим, захоплено прошепотіла:

— Це правда круто, Лілю!

Після того як Ліля уздоровила Мурку, дівчата вирішили погуляти. Ліля йшла не поспішаючи, а Кеті бігала й стрибала довкола. Аж раптом Ліля почула голос:

— М'яу, допоможіть, м'яу!

Ліля й Кеті побігли на голос і побачили маленького котика, на якого напав величезний пес. Ліля суворо подивилася на собаку:

— Чого ти на нього нападаєш? Менших не можна ображати!

Пес подивився на котика, який увесь тремтів, потім на Лілю та Кеті й тихо мовив:

— Вибачте, я не буду...

Кеті погладила собаку:

— Ось і добре. Жити дружно веселіше! Давай ти краще будеш його захищати.

— Добре, — відповів пес. — Я буду захищати вас також.

Ліля погладила песика й кошеня. Пес подивився на Лілю:

— Мене звати Гавчик. Принаймні мене так назвали, поки не викинули на вулицю... Я бродячий.

Ліля пригорнула його:

— Тепер ти ніколи не будеш самотній, Гавчику. Тепер ти будеш нашим милим песиком і найкращим охоронцем.

Песик подивився на Лілю й зрозумів: вона не бреше.

— Добре, маленька чарівна хазяйка, — сказав Гавчик.

Кеті подивилася на Лілю:

— Пішли додому, Ліль, — прошепотіла вона.

Ліля взяла кошеня на руки і понесла додому. Поруч ішла Кеті, а за ними весело біг Гавчик.

Удома на них уже чекав Мурчик:

— О, бачу, у нас гості! — мовив він. — Давайте обігріємо й нагодуємо їх.

Ліля дістала з шафи собачий корм і висипала Гавчику в тарілку, а кошеняті налила трохи молока. Тут до кімнати зайшла мама:

— Бачу, наш зоопарк побільшився! А як їх звати?

Ліля обійняла маму й відповіла:

— Песика — Гавчик, а для кошеняти ми ще не придумали ім'я.

Кеті посміхнулася:

— Можливо, Сірко?

Мама подивилася на пухнастика:

— Гарне ім'я, він увесь сірий, — мовила мама, оглядаючи малюка.