Нове літо
Літо мало стати найкращим у моєму житті. Я щойно закінчив сьомий клас і вже будував плани на канікули. Хотів гуляти з друзями до пізнього вечора, їздити на велосипеді знайомими вулицями та просто насолоджуватися свободою. Але одного дня мама покликала мене на кухню.
— Артеме, нам потрібно поговорити.
Я одразу зрозумів, що справа серйозна. Мама трохи помовчала, а потім сказала:
— Ми переїжджаємо.
Спочатку я навіть не повірив.
— Куди?
— В інше місто.
У кімнаті запанувала тиша. Мені здалося, ніби весь світ раптом зупинився. Я дивився у вікно і не знав, що сказати. У голові крутилися сотні думок. Мої друзі. Моя школа. Моє місто. Усе це залишалося позаду. Увечері я вийшов у двір. Сів на лавку, на якій ми з друзями часто проводили час. Було тихо. Над містом повільно темніло небо. Я дивився вперед і розумів, що це останні дні, коли я бачу все таким, як є зараз. Незабаром усе зміниться.
Тоді я ще не знав, що саме там зустріну людину, яка назавжди змінить моє життя.
#315 в Сучасна проза
#2205 в Любовні романи
#451 в Короткий любовний роман
страждання через кохання, переїзд у інше місто, перше та останнє кохання
Відредаговано: 05.06.2026