Перше кохання
Розділ 3. Тиша між нами
Іноді достатньо одного слова, сказаного не так, щоб усе змінилося.
Того дня ми посварилися. Спочатку це була дрібниця — жарт, який я не зрозуміла. Потім — різкі слова. А далі кожен із нас уже захищав себе, не слухаючи іншого.
— Ти мене зовсім не чуєш, — сказала я.
— А ти навіть не намагаєшся зрозуміти, — відповів він.
Між нами впала тиша. Важка. Холодна.
А потім я помітила щось нове. Він проводив більше часу з іншою дівчиною. Спочатку я думала, що це просто навчання чи випадкові розмови, але потім зрозуміла: його усмішка, коли він поруч із нею, була іншою. Вона зачіпала його серце так, як раніше зачіпало мене.
Дні стали дивними. Я бачила його здалеку — на нашому поверсі, біля вікна, у компанії друзів. Він іноді дивився в мій бік, але одразу відводив очі. І щоразу в серці щось боляче стискалося.
Я зрозуміла: кохання — це не лише щастя. Це ще й уміння пережити мовчання та ревнощі.
Але одного дня все трохи змінилося. Ми випадково зустрілися поглядами. І в його очах я побачила не злість. Не байдужість. А щось інше… те саме тепло, яке було на початку.
Чи означає це, що ми зможемо пробачити одне одного?
Чи вистачить нам сміливості зробити крок назустріч?
«Іноді найбільша відстань — це не кілометри, а кілька невимовлених слів».
І я ще не знала, чи закінчиться наша історія тут… чи це лише пауза перед новим початком.
#3227 в Любовні романи
#721 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
