Це сталося несподівано. Весна знову прийшла. І разом із нею — лист.
> *Привіт, Міш.
Пробач, що мовчала.
Я читала всі твої листи, але не могла відповісти. Життя тут — складне, інше. Але я все ще пам’ятаю.
Я вступила на журналістику. І кожну історію, яку пишу, я починаю зі слів: «Це про перше кохання. Моє».
Я не знаю, чи ти ще думаєш про мене. Але якщо так — знай, я щаслива, що ми були.
Дякую за той поцілунок на містку. За те, що любив мене справжньо.
Аліса.*
Михайло тримав лист у руках і вперше за довгий час усміхнувся.
Його перше кохання не зникло. Воно просто стало частиною нього самого.
Він більше не чекав на відповідь. Бо вже мав головне — пам’ять. І серце, яке вміє кохати.
Відредаговано: 28.06.2025