Коли пролунав останній дзвоник, клас кричав, кидав у повітря папірці, дівчата плакали, хлопці обіймалися, наче не побачать одне одного більше ніколи.
Аліса стояла біля дверей школи, у світлій сукні, з трояндою в руках. Михайло підійшов, обійняв її ззаду. Вона поклала руку на його.
— Ми ще побачимось улітку, правда?
— Так. Я навіть не можу уявити, що ні.
Але вже тоді в її очах була тінь.
— Мама отримала роботу за кордоном… Ми, можливо, переїжджаємо в серпні.
Він не зміг нічого сказати. Тільки тримав її міцніше.
Відредаговано: 28.06.2025