Вони стали нерозлучними. Списували одне в одного домашку, разом шукали зірки вночі, слухали музику у вухах одного телефона, купували морозиво й ділили навпіл, навіть коли не вистачало грошей.
Це було перше кохання — наївне, світле, трохи болюче від страху втратити. Михайло бачив світ інакше: барви стали яскравішими, слова — глибшими, кожна зустріч — святом.
Аліса подарувала йому щоденник.
— Пиши в нього. Пиши все. Кохання має бути збережене.
— А якщо ми розлучимось? — спитав він.
— Тоді залишаться спогади. А спогади — це частина вічності.
Відредаговано: 28.06.2025