Наступні тижні минали, як у сні. Михайло почав приходити до школи раніше, аби бачити, як Аліса заходить у клас. Вони сиділи поруч, ділилися ручками, яблуками, а іноді — мовчанням, що ставало теплішим за будь-які слова.
Вона розповідала про Харків, книги, які любить, і мрії. Він слухав і ловив кожен звук її голосу, мовби боявся загубити.
Усе було як у фільмі — перше доторкання рук, перший лист, перший сміх у дощ, перший погляд, коли всі навколо щезали.
А потім…
Відредаговано: 28.06.2025