Весна в містечку Лісогорськ приходила повільно. Дерева розквітали, наче соромились власної краси. Повітря пахло мокрою землею, першим листям і… змінами.
Михайло сидів на останній парті біля вікна в десятикласному кабінеті. Скуйовджене волосся, підперта рукою голова і погляд, що знову ковзав повз дошку, туди — на подвір’я школи, де з’явилася вона.
— Це новенька, — сказала Іра, що сиділа попереду. — Перевелась із Харкова. Кажуть, батьки — науковці.
Новенька звалась Аліса. У неї було дивне ім’я, як для нашої школи, і ще дивніші очі — кольору літньої грози. Вона говорила тихо, ніби її голос був лише для того, хто поруч. І того самого дня, коли вона зайшла до класу в тонкому пальті кольору хмар, щось змінилося в Михайлові. Щось, що потім він зватиме першим коханням.
Відредаговано: 28.06.2025