Розділ 2

З першого вересня музичної школи я повернулася ледь не в сльозах. Він не прийшов. А я почала боятися, що грати зі мною йому настільки не сподобалося що він перевівся до іншого вчителя. Весь вересень його не було а я разів з триста вже прокрутила як би то спитати вчителя куди подівся Андрій.

Я і досі така залишилася. Нерішуча, не смілива, сором’язлива дівчина котра пропланує кожне слово перш ніж сказати бодай щось. Зате в думках я завжди маю з десять різних комбінацій.

Але моє запитання перервав новий твір. Дві лінійки. Вчитель позначив верхню галочками, що означало моє соло.  Я ледь від радості не стрибала. Знову дует. І хоча крім мене було іще восьмеро учнів, я була впевнена що дует буде саме з ним. І не помилилася. Але…виникла проблема. Невелика проблема. Вальс. Ми грали вальс а я ніяк не могла попасти в темп. Ну, в другому класі ще інструмент добре не тримаєш не те щоб вальс грати. 

Мій вчитель. Людина котра завжди оптиміст і навіть тепер не обурився а спокійно спитав.

- Ти вальс вмієш танцювати -відповідь була очікувана.

Ні. Виявилося, мій майбутній «чоловік» також не мастак. Дотик. Не зовсім пам’ятаю свої емоції але коли ми стали двоє і вчитель пояснював як танцювати вальс то мене вже не так цікавили настанови як рука хлопця в моїй. І його посмішка. Щойно погляди стикалися він посміхався.  Не пам’ятаю, вийшло в нас не потоптати один одному ноги тоді. Але з того, що я і до сьогоднішнього дня вальс танцюю як новачок то напевно все ж нічого не вийшло і ми повернулися до музичного супроводу.

***

Пройшло достатньо багато часу. Хоча для мене це були щасливі роки. Після другого класу вчитель пригнітив новиною. Зарплата, котру виплачують в музичній школі, ясне діло, не є високою. Ще й в такому малому селищі. Тому його згода на додаткову роботу була логічною. Двоє учнів. Саме стільки директор залишив учнів улюбленому вчителю.

Напевно, я відійду від теми і поясню чому ж улюблений. Вчитель це не єдиний дорослий чоловік в моєму житті. Але через відсутність батька тоді, він став для мене ним. Та й сьогодні він по суті для мене як другий тато. Зараз мені сумно через те, що вже відбудеться у вересні 2024. Але про це згодом.

Знак. Знак Всесвіту. Доля. Саме так я тоді зрозуміла те, що з десятеро учнів двома виявилася і я і Андрій. А як іще б можна було зрозуміти таку удачу? Хоча зараз я і не зовсім такої думки.