Глава 14.Нік

Зараз,лежачи поряд з нею,обіймаючи її, я спокійний.

За всі ці тижні,я місця собі не знаходив,а її подружка ще та конспірантка.Коли вона вчора прийшла і розповіла усе,я не думав що все буде настільки погано...коли я її побачив моє серце стислося,вона була зовсім змарніла,а цей поріз і кров у ванні,її щось зламало і я точно це знав,але причину я питати не буду,якщо вона захоче - сама скаже.

Вона така тендітна зараз,а її нога,яку вона закинула на мене буде тепер завжди лише на мені.

Картина яку застав сьогодні мене ледь не вибила з коліїї,я був готовий до всього,до істерик, злості,навіть до того що вона буде просто мовчати,але аж ніяк до того — що вона зламана...і коли я дізнаюсь хто так з нею вчинив я його вб'ю!

Я встав,щоб закрити вікно, як ніяк на дворі жовтень,і в кімнаті дуже прохолодно.Та не встиг я підійти до вікна,як почув схлипи, я обернувся.Настя нервово здригалася,вона точно марила,я одразу кинувся до неї,вона почала щось бурмотіти, а раптом і зовсім зірвалася на крик,вона хапала себе за шиї,і ніби...задихалася...я почав її струшувати але вона ніяк не реагувала, тоді я взяв її на руки і відніс у ванну. Однією рукою я її тримав а іншою, набравши повну долоню холодної води, вмивав.Вона відкрила очі, її погляд був налякним:

—Вікно,відкрий, повітря...будь ласка...

Я відкрив вікно, вона так голосно дихала, я не знав що у цей момент мені робити...я підійшов до неї і притримав зі спини.Вона притулилася до мене.

—Ходімо, - сказала вона.

—Добре.

Я обійняв її за талію і ми пішли до кімнати.

Коли ми лягли вона повернулася до мене спиною.Я відчував що вона не спить,але не хотів її розпитувати і ще більше ятрити її рану,яку хтось відкрив...я б так хотів загоїти всі її рани, стерти їх усі,щоб і сліду не лишилось.Я обійняв її, і міцно притиснув до себе.Взавтра ми поговоримо,але точно не зараз,зараз у мене є час подумати,як мені її про все розпитати.

Побувши в роздумах ще півгодини,сон зморив і мене.

Прокинувся я рано,і хочу сказати,що ось воно щастя - обіймати людину яку любиш вранці,в одному ліжку.Просто лежати і насолоджуватися моментом.

Це був найкращий ранок.Я його запам'ятаю назавжди.

Вона така смішна, волосся розтрепане, губи які не можеш поцілувати, і те,як вона горнеться до мене,бо вікно як ніяк було відкрите цілу ніч.

Її повіки затремтіли,отже вона прокинулася,але замість того щоб щось говорити вона лише повернулася до мене обличчям і пригорнулася до мене.Я її обійняв і так ми пролежали ще з годину.

— Я знаю що ти не спиш...

—Мг, - відповіла вона.

—Може, час вставати?

—Не псуй мить - такої більш не буде, будуть схожі, та ця буде неповторна.

—Гарно...

—Що?

—Сказала гарно.

—Отже піду в письменники.

—Я приготую сніданок.

—Гаразд.

Я знав що далі важка розмова і їй зовсім не хочеться до неї повертатись, але хоч щось вона має мені розповісти, я маю знати чого вона боїться, що її турбує.

Я сходив до ванної, і прийнявся готувати сніданок.

На кухню зайшла Настя, вона сіла на стілець і я зрозумів,що зараз почнеться найважче. Як щось у неї питати, якщо будь-яке моє питання може лише погіршити ситуацію...

Вона почала першою і чесно кажучи, це принесло мені полегшення.

—Що ти хочеш знати?

—Я не буду діставати тебе питаннями, розкажи те,що вважаєш за потрібне.

—Добре...Одного разу я поїхала на відпочинок,зі мною була найкраща подруга, вона мене зрадила, там мене скривдив один чоловік...теж через подругу...з тих пір я деколи втрачаю контроль.

Як тільки я почув чоловік і скривдив в одному реченні, мені одразу захотілося його вбити!Як можна бути таким покидьком?!Якщо я колись знайду його - вб'ю, неважливо чи було те,про що я думаю чи ні, він мрець.

Але в мене з голови все ніяк не виходить її шия, що могло статися, щоб від поцілунку губами нічого не було,лише позитивна реакція, а коли я вчора торкнувся рукою - її ніби ошпарило.

—Вчора, шия.Я цілував тебе в шию того вечора,але реакції такої як була вчора не було.

—Я не знаю...я не знаю чому так. Я не контролюю цього...

І що означає скривдив!В моїй голові зараз така буря!Ні, я запитаю, якщо не захоче хай не каже, я сам дізнаюсь.

—А чоловік?Як? Що означає скривдив?

—Я не хочу про це згадувати, і розповідати не хочу теж.

—Добре, дякую за те що розповіла.

Вона слабо посміхнулася.Я б сказав вимушено,щоб я не почувався винним через своє питання.

Ми поснідали, після чого я витягнув її на прогулянку.

—Як ми маємо гуляти, зараз сусіди побачать і тітці донесуть що в мене тут вже хтось є.

—А в тебе хтось є?

—Ні, нема.

—Та невже?

—Так.

—Дивно,а з ким же ти зараз на прогулянці?

—Та так, причепився тут один, тепер не можу позбутися, реп'ях.

—Це я реп'ях?

—Ну не я ж.

—Ну тоді тікай.

—З якого переляку, бо як наздожену поцілую навмисне при всіх сусідах, і тоді тобі точно будуть непереливки.

—Ти не зробиш цього.

—Ти така впевнена?

Я йшов позаду неї, і почав прискорювати свою ходьбу.

—Не думай цього робити, - сказала вона вигнувши брову.

—Вже, краще тікай.

І ми побігли як малі діти.