Я дала Насті два тижні,для мене вона були довгими і нестерпними,але ще більш нестерпним було те,що Нік постійно біля мене крутився,а одного разу він просто вивів мене з себе,заявився до мене і замкнув у роздягалці,кожного дня він питав куди поділася Настя,а що я?Що я могла йому сказати?Я казала що вона вдома,що після лікарні,лікар сказав їй бути вдома.Але з кожним разом допиту він вірив мені все менше і менше.
Він вдавив мене в стіну , і мені здалося на мить що зараз я точно помру від ляку.
—Я тобі все сказала! Нічого нового в мене для тебе немає!
—Ти брешеш!І якщо з нею щось трапилось а ти мовчиш, ти про це дуже сильно пошкодуєш!
В той момент я зрозуміла тільки одне,він справді її кохає, і в моїй голові навіть промайнула думка наздогнати його і сказати що їй погано,але я не могла, я поїду до неї і сама на власні очі побачу її,що з нею все гаразд.
Коли я приїхала і побачила її, я точно такого не очікувала.Вона була зовсім розбитою.Я намагалася їй допомогти, відволікти,але мені здається що все тільки погіршилось, і під час нашої сварки я зрозуміла хто їй допоможе.Я одразу ж поїхала і розповіла все як є,звичайно про причину я змовчала, я розповіла лише те,що мала.
Сподіваюсь,що навіть якщо вона після цього мене викреслить зі свого життя, я буду спокійна,я буду впевнена,що зробила все,щоб її врятувати від цього.