Глава 7.Нік

Ми продовжили грати,і в досить швидко наздогнали суперників.Команду медиків вибила з колії втрата Насті,як і мене самого... Продовжувати грати у цю безглузду гру не було сенсу,бо це було нечесно, і без неї...Ця гра тепер ніякого значення не мала без неї,без її усмішки,без її погляду...Раптом суддя кудись зник,і всі розгубленос зупинились.

І от всі завмерли,я не розумів причини, озирнувся і побачив її...Настя...вона вийшла на поле...я помітив лікарку,а біля неї білявку,мабуть,її подругу,вони пильно стежили за нею,і я зрозумів,що вона зовсім не в порядку...вона виглядала втомленою,як же мені хотілося в цей момент взяти її на руки і віднести геть звідси, подалі від усього цього,але я знав,що вона мені цього не дозволить,я їй ніхто...я й сам не розумів,як вона на мене впливає,і чому усі мої думки,всі мої бажання пов'язані лише з нею?Вона була привабливою дівчиною,зі своєю унікальністю,і,мабуть,всі,як і втрачають через неї голову,а я не звик до складнощів,всі завжди хотіли мене,але аж ніяк навпаки ,для мене всі були однакові...але вона,вона чимось зачіпала мене,і я обов'язково розберуся з усім цим,сьогодні ж.

У неї був недобрий погляд,який вона зосередила на Святу,і знову ця усмішка,це точно не до добра.Тепер я не дозволю її скривдити,навіть якщо потрібно буде піти проти правил і підставити усю команду.Я пішов до неї,і мені було байдуже на інших,вона звернула на мене увагу і я побачив в її очах щось тепле,ніби вона чекала,що я підійду до неї,усмішка змінилася ніби на полегшення, залишалося декілька кроків,як знову цей рудоволосий підбіг до неї,злість опанувала мене,але раптом вона йому щось сказала і пішла на зустріч мені,я не вірив своїм очам, мабуть,всі хто був присутній на грі чекали,що буде далі.

Ми підійшли один до одного впритул,і все,що я зміг випалити з себе це:

—Як ти?

—Не дуже...з сумною усмішкою відповіла вона.

В неї був такий втомлений голос.

—Незнаю чому,але хочу тебе обійняти,і забрати з цього балагану.

Вона подивилася мені в очі і відповіла:

—Я не знаю чому,але обійнятися - це взаємне бажання, і я хочу з тобою поговорити...

—Ми поговоримо...

Нас перервав суддя:

—Настя все добре?Нік?

—Так все добре, - одночасно сказали ми.

—Тоді гра продовжується.

Ми догравали третій тайм,я пильно стежив за Настею,за її виразом обличчя,і в їх команді щось сталося,один з гравців помінявся місцями з Настею і вона стала нападником,такого точно ніхто не очікував,і, мабуть,навіть рудоволосий.Я зрозумів її наміри,як тільки м'яч потрапив до неї вона бігла так швидко,обматуючи по дорозі всіх гравців,і на її шляху лишився лише Свят, раптом я побачив як на її обличчі відбилася тінь болю...я зрозумів,що щось точно не так у її поверненні.