Глава 6.Настя

Його очі,які ж в нього гарні очі,карі,вони так гарно переливалися на сонці,він мені посміхнувся і мені так захотілося,щоб між нами не стояли суперечки і ми змогли нормально поговорити, можливо,він не такий яким хоче мені здатися,адже і я теж не злюка,я нормальна,але свої колючки я теж не готова приховати при першому ж знайомстві, я теж не готова відкрити себе справжню перед людиною,яку бачу вдруге...але щось мені підказувало,що якщо з ним поговорити,по нормальному,то він змінить мою думку про нього, я б так цього хотіла.В нього така гарна посмішка, раніше я цього не помітила і на мить мені, здалося,що вона щира.

Але ось розпочалася гра і я зосередила усю увагу на ній,Марк постійно фліртував зі мною і мені це не подобалося, а коли ми забили гол і він підійняв мене,мені одразу стало некомфортно і я почала шукати очима Ніка,мені чомусь була цікава його реакція,і я її побачила,він був злий,і я одразу відштовхнула від себе Марка.Гра продовжилася і я помітила суперечку між Ніком і членом його команди,але я не приділила цьому увагу, і ось наша команда забила другий гол, оголосили перерву і до мене підійшла Аліса:

—Настяяя,ти бачила?!

—Що бачила?

—Той хлопець,ну отой,капітан команди,він же постійно на тебе дивився і мені навіть, здається,що він тебе ревнує до Марка, ви знайомі?

—Ем,ну це той самий нахаба...

—То це той самий Нік?!Подруго,та ти здуріла,він же просто цукерка,хапай його за сідниці, і він твій!

—Аліса!Ти що таке кажеш!

—Знаєш,я не сліпа,і за тобою в мене теж був час наглядати,ти теж на нього дивилася, тож не віднікуйся!

—Так,так,дідько!Він мені подобається,так,я визнаю це,ти тільки поглянь на його очі,а посмішка!

—Так,він красунчик.

—Так,а його тіло?Він ніби бог,невже можна бути таким?

—Тож якщо і в нього і в тебе є симпаті, один до одного,то, можливо, варто поговорити?

—Ні, він бабій,от і все, та й навіщо йому така як я?

—Всенсі така як ти?

—Він говорив,що в нього європейське коріння тому й ім'я таке, а я хто, простачка з провінції,я не дуже вродлива і в мене навіть фігура не дуже про що тут взагалі говорити?

—Тася,ти гарна,ти дуже гарна, і я це кажу - бо це правда,і фігура в тебе теж гарна,так,ти не худа як соломинка,але навіщо такою бути?

Вона називала мене Тасею лише тоді коли була справді щирою,і я це знала точно.

—Я боюсь...та я навіть ніколи не цілувалася!

—Хаахах, про це тобі варто думати пізніше,а зараз просто подумай,що ти йому скажеш по закінченню гри, добре?

—Добре, Аліса,йди сюди.

Ми міцно обійнялися,яка ж я їй вдячна за підтримку,і тепер коли я налаштована я поговорю з ним, відкрито і щиро,я не буду з ним сперечатися чи сваритися, я просто хочу з ним поговорити.

Третій тайм розпочався і я як завжди зайняла свою позицію,і поглядом почала шукати Ніка,а коли я його побачила,то помітила,що в його очах страх,всі мені щось кричали,я обернулася і побачила,як один з його гравців з усієї сили вдарив м'яч і він летить до мене, звичайно,я могла б втікти,але я не з таких людей,якщо я взялася за щось,то доводжу це до ідеалу і ніколи не здаюся, єдине,що спало мені на думку це обернутися,я зрозуміла що навіть не зможу прикрити рукою голову і тут удар, настільки сильний,що всі звуки для мене перестали існувати, в очах почало двоїтися і я впала,дивно але я нічого не відчула,зовсім,я піднялася,підбігла і вдарила м'яч, а потім все як в тумані,я почула,що по моїй губі тече щось тепле,я підставила руку і побачила кров,я почала озиратися по сторонах і шукати Ніка,як би мені хотілося,щоб саме він зараз був поруч, і от, я його помітила,він біг,біг до мене,але враз біль охопив всю голову,ноги стали ватні,в горлі став ком і далі все як у тумані,хтось підхопив мене на руки,але я не побачила карих очей,моїх улюблених очей,а далі порожнеча.