Глава 5.Нік

Я пішов за нею, а потім коли побачив як вона розгубилася, навіть не відповіла своєю звичайною,колючою манерою,я зрозумів,що щось не так,вона стояла і дивилася на будівлю,одна стіна якої була в крові,я згадав,що тут трапилось і мені самому стало не по собі від усього цього,але я знову увійшов у свій образ і замість того,щоб якось її заспокоїти і сказати,що я пішов за нею,бо просто мені хотілося ще поговорити, подивитися на неї,я знову відповів фігню.Вона мене чимось зачіпала,і коли я її бачив з'являлося невідоме мені почуття...Хотів би я сказати,що вона звичайна,така як всі,але щось в ній мене притягувало.Так годі.В мене сьогодні справи, і всі думки мають бути зосереджені на них,а не на ній.

Я забрав автомобіль з парковки,і поїхав на покинутий склад біля річки.Я знав,що ця зустріч небезпечна,бо якщо все зірветься,можуть бути дуже погані наслідки.

Щоб вийти з гри ми мали заплатити по десять штук з кожного...і якщо все вийде,я стану вільним і робитиму все,що захочу,мені досі не віриться,що вони так просто мене відпустять,мені здається,що щось точно піде не так.

Я під'їхав до ангарів,хлопці були вже на місці, і ми пішли шукати ангар під номером 60.Як і було домовлено ми зайшли і віддали гроші,і здавалося б,усе пройшло добре,вони сказали,що більше ми ніколи їх не побачимо і на цьому все закінчено,що про всю цю історію з наркотиками ніхто і ніколи не дізнається,але все ж щось мені не сподобалося,Свят якось підозріло переглядався з Геком і Вишнею (дибільні прізвиська), це не справжні їхні імена,адже тільки дурні б їх назвали.Та я подумав,що,можливо,мені здалося і поїхав звідти на вечірку.

Я зателефонував Дані:

— Даня ти де?

—Під'їжджаю.

— Ок.

Через 15 хвилин ми зустрілися і пішли відриватися.

—Чувак,то,що там щодо тієї дівчини?

—Якої?

—Ну ми ж зі Святом не лохи і бачили у вікні,як ти з якоюсь малою розмовляв.

—А,та пусте,був конфлікт і ми його вирішили.

—Який конфлікт?Презерватив не поділили.

—Ахахаха,можна і так сказати, бро, давай відриватись нарешті,вечірка в розпалі а я ще тверезий.

—Окей,пішли.

Коли я прокинувся зранку,чиясь біла голівка терлася об моє плече,я тихо почав збиратися і вже дійшов до дверей сонний голос зупинив мене:

—Ти вже йдеш?

—Так, ти прекрасно знаєш,що я отримав те,що хотів,та й ти теж.

—Та пішов ти.

—Окей.

І я вийшов і зрозумів,що вчорашні 3 шоти текіли були лишні,бо я навіть не пам'ятав де лишив свій автомобіль.І єдиним варіантом було набрати Даню:

—Хай бро, ти як?

—Хай,хріново.

—Ооо, по голосу чую,що ніч в тебе пройшла добре,ахахаха.

—Поржеш пізніше,де я вчора лишив свою тачку?

—Я відігнав її до твоєї квартири,автопілот - це топ.

—Окей,дякую бро.

Я дістався квартири і пішов в душ,час до коледжу ще лишався тому я ще вирішив поспати.Коли я прокинувся то зрозумів,що до першої пари лишилося 10 хвилин, я на ходу зібрався і погнав чимдуж.На щастя викладач запізнився і мого запізненням ніхто не помітив.Прогулювати в перші дні було б не дуже добре.

Але ще гірше стало коли нарешті увійшов викладач і повідомив про ці дружні,бісові змагання!Та ще й проти медиків у фотболі!А це означало тренерування і гаяння часу на фігню,бо і так зрозуміло,що грати проти медиків - це найлегше, і ми б навіть без тренування їх виграли.

Але викладач наполягав на своєму,і так,як я капітан за усе була ще й на мені відповідальність.

—Окей, я обіцяю вам,що ми розмажемо цих медиків.

—Оце настрій, сподіваюся, що твої слова справдяться,а тепер розминка і почнемо тренуватися.

Дні спливали швидко,але для мене це,мабуть було корисно,бо пити кожен день і трахати дівчат трохи набридає.

Настав день змагань,настрій у мене і у всієї команди був бойовий, у мене була злагоджена команда і в нашій перемозі я не сумнівався.Даня і Свят вже були зібрані коли я приїхав і чекали лише мене,я переодягнувся і ми вийшли на поле та почали обговорювати нашу стратегію,як раптом я почув здивовані вигуки:

—О, дивись,як так?

—Хахаха, думають дівчина їм допоможе і врятує від провалу!

Я обернувся і побачив зелені очі,які теж дивилися на мене.

Я промовив пошепки:

—Ну привіт, Веснянко.

Вона посміхнулася і підняла одну брову,її погляд був такий зверхній,ніби вона вже виграла і насміхалася наді мною,мені раптом захотілося піти до неї,схопити за талію і варитися в її медові губи, вони були такі пухкі,мені хотілося поцілувати її почервонілі щоки,а й справді чому вона почервоніла?Я,мабуть,просто щось нафантазував і це через хвилювання.Чому в мене такі думки?Вона мій суперник,і сьогодні вона програє,як і всі дівчата!

Ми розім'ялися, суддя вийшов вперед і гра почалася.

На диво,їхня команда була дуже сильною і як би мені цього не хотілося визнавати,але вона грала дуже добре,навіть занадто,як для дівчини,і тут я зрозумів,що у захисті на неї чекає повний жах, найчастіше калічать саме таких гравців, краще вона була б нападником.Хто взагалі її взяв і навіщо?Вона ж дівчина, і як же мене бісило коли той рудоволосий покидьок до неї посміхався і підморгував!Але я відчував полегшення коли вона не звертала нема нього увагу.І от поки я був у своїх роздумах нам забили перший гол,але це нічого ми ще наздоженемо,не встиг я обернутися, як той покидьок обійняв її і закружляв у цю ж секунду мені захотілося йому врізати,але тут я зупинив себе,що я роблю?Хто вона мені?І що зі мною коїться!

—Нік!, - вигукнув наш тренер,- Що це з тобою?

—В них сильна команда, ми не очікували такого,але ми наздоженемо.

—Сподіваюся на це,не підведи мене.

Я кивнув головою.Новий тайм розпочався і Свят шепну мені на вухо:

—Треба позбутися дівки,вона заважає дійти до воріт, я вдарю і вона злякається.

—Ні,стій,а якщо не злякається і прийме удар на себе!

—Я буду бити сильно і цілитися в голову, вона ж не дурна,точно втіче,це якби був якийсь чувак,то не втік би,а вона дівчисько,засцить і втіче,от побачиш,це єдиний наш шанс.