3. Місія: Перетворити Емму на дівчину, яку Кріс не зможе ігнорити.

Наступного ранку я прокинулася від sms-повідомлення

“Еммо, вдягни щось нормальне. Сьогодні починаємо трансформацію. Зустрічаємося біля школи після 4-го уроку”

Я глянула на свій старий светр в полосочку і поняла — ну, так, треба щось "нормальне". Порилась у шафі, дістала свою майже не ношену білу футболку й джинси без дірок. Не TikTok-лук, але вже щось. Волосся залишилось таким, як є — косичка, бо локони на 7 ранку — це вже щось фантастичне.

Уроки тягнулися вічністю. На біології я думала не про ДНК, а про те, що Джессіка знову щось придумає і, скоріше за все, буде або фейл, або щось смішне.

Після 4-го уроку
 

Я підійшла до виходу, де вже стояла Джессіка, одягнена як з обкладинки: сукня ніжно жовтого кольору, джинсова куртка, кеди — ідеально. Вона тримала в руках два латте — один простий, інший з мигдалем на кокосовом молоці. Я навіть не встигла нічого сказати, як вона протягнула мені один зі стаканчиків:

— Пий, ти будеш мені ще дякувати. Сьогодні — буде неперевершене, - з усмішкою дала мені Джесс просте латте. Ніколи я поруч з собою її такою радісною не бачила, для мене це якийсь шок звісно..

— Ти серйозно? - з подивом я подивилася на неї беручи стакан з напоєм.

— Ох, золото моє, ми не в кіно. Якщо хочеш, щоб Кріс тебе побачив, ти маєш світитись. А не просто сидіти з підручником, ніби з ним одружишся. - весело відповіла мені вона.

І ось... ми поїхали до торгівельного центру, або як називає Джессіка - ТРЦ. Я думала що ми просто походимо подивимося, але в неї очевидно були свої плани.

Ми зайшли в магазин з купою одягу, і Джесс аж побіліла. В неї одразу з’явилася щира посмішка, ніби їй подарували книги з нової колекції, о якій вона дуже давно мріяла. Вона почала вибирати:

— Оце плаття — бомба. Ніжно рожевий колір тобі ду-у-уже пасує. А ці білі кеди — якраз для тебе. А ще… о, оце худі! Воно якраз, не сильно велике, не сильно тепле, не сильно маленьке. З нього вайб як у Netflix-серіалі. - з зацікавленістю почала ритися в одязі Джессіка. Я ж коли побачила ціну на це все, в мене очі на лоб полізли. За таку суму я можу собі стільки книг купити... я стільки навіть не мріяла.

Коли я подивилась на себе в дзеркало після всього — це вже була не Емма-сіра-мушка, а Емма 2.0. Я трохи себе злякалась, чесно. Не дуже звично себе такою бачити.

— Ну все, завтра твій перший тест-драйв. — сказала Джессіка, вдоволено оцінюючи результат. По ній було дуже видно, що це на мені дуже гарно сидить, можна сказати неперевершено.

— Що ще за тест-драйв? - не дуже зрозуміла я. Я добре знаю що таке ‘’тест-драйв’’, але не дуже коли це стосувалося мене.

— Туса, або вечірка називай, як хочеш мені до одного місця. Ввечері о 19:00 початок. У Джеймса вдома. Кріс буде там. Ми удамо, що ти просто випадково прийшла. Поговориш з ним, покажеш, що ти не тільки підручники любиш, а і його..., - з зацікавленості і посмішкою відповіла Джессіка.

— Джесс, я ніколи не була на подібних вечірках. Я не знаю, як там себе вести та що говорити. - з обережністю відказала я. Ну і справді я нічого про це не знаю.

— Будь собою. Але собою не та яка сидить тільки що і знає про навчання, а ту яку ми сьогодні трохи апгрейдили.

Ніч перед вечіркою

Я сиділа вдома з купою емоцій. Я не знала як себе вести, що говорити. З одного боку — страх. З іншого — цікавість. Кріс. Туса. Новий лук. Нова я. Джессіка, яка раптом стала мені… майже подругою? Навіть не знаю що й казати, можливо я дуже спішу? Хоча ще 3 місяці і я можливо вже не побачу Крістіана. Дуже багато чого ще потрібно зробити. Але як себе вести новою? Я звикла до розумних діалогів, розумних слів. Але напевно їх треба виключити перед вечіркою, чи як там Джессіка каже ''тусою''.

Я відкрила свій особистий щоденник і написала:

"Можливо іноді щоб щось змінити — треба просто сказати собі «так».
І перестати боятись бути неідеальною.
А ще… треба купити нову туш. Бо стара вже реально як сухарик."