2. Перша допомога від Джесс?

Поки я майже на радостях не злетіла пролунав дзвінок. Звісно я не хотіла пропустити урок математики, але видно було що Джессіка не дуже поспішала.

- Джессіка, може, підемо на урок вже? - з подивом подивилася я на неї, - ти ж ніби хотіла нормально екзамени скласти. Так ось, спершу тобі треба піти хоч раз за рік на математику!

- Ну і що я там робитиму? Всеодно нічого не розумію, а Вадим Павлович мене побачить і зразу питанням посипить. А, між іншим, зайвої двійки не хочу! - зарепетувала Джессіка. - І до речі, називай мене не Джессіка, а просто Джесс.

- Добре. Але Вадим Павлович 100 відсотків поставить тобі два за прогул! - витріщилась я на неї. Тим більше вона сказала називати її Джесс!!! Вона дозволяє так її називати тільки друзям і рідним. А я не під ту, не під ту категорію не підхожу.

- Ну то прикрий мене, скажи що я грала у баскетбол та підвернула ногу, а медичка мене відіслала додому. А, бо щось інше придумай.

Ми з нею розмовляли не більше 2 хвилини, тому що на більше запізнюватися я собі б не дозволила.

- Все добре, я щось придумаю. - відповіла я трохи відводячи погляд до низу. Просто мені не дуже подобається, та і батьки мене не так виховували, щоб я комусь брехала. Але яка буде за це винагорода - Кріс, або побачення з ним хоча б.

Я швидко побігла до класу математики, з такою ж швидкістю як летить метеорит, або біжить гепард +- так само.Коли я добігла та сіла за парту, Вадим Павлович почав урок.

- Так, хто мені може нагадати, що ми вивчали минулого уроку, тобто вчора? - перебираючи зошити сказав Вадим Павлович. Тут для мене несподівано підняла руку Кіра Гоменюк. Чому несподівано? Та, тому що вона математику зроду не знала. А якщо Вадим Павлович питає тему уроку, то неодмінно і по правилах поганяє її. Я теж держала руку, але учитель вирішив викликати все-таки Кіру.

- Ого, сама Кіра Гоменюк вирішила відповідати. Ну тож виходь до дошки, прошу, - Вадим Павлович показав руками їй що треба підійти до дошки. Звісно вона підійшла, до речі я теж дуже-е-е-е хотіла подивитися як вона буде відповідати.

- Наша тема минулого уроку це ''Елементи математичної статистики", - без хвилювань відповіла Кіра. Я навіть спочатку думала, що вона вже вірно відповість, але ні. Коли Вадим Павлович поставив їй перше питання, вона зі сльозами на очах вибігла з кабінету. Звісно не дуже смішно, але навіщо підніймати руку якщо всеодно не знаєш відповіді, а потім ще заплакати. Напевно на жалість думала привести. Але у нас вчитель на жалість ніколи не йшов.

- З нею все зрозуміло, ну добре Еммо, відповідай ти, - Я підійшла до дошки

- Що ти вивчила з параграфа? - з посмішкою на лиці запитав у мене Вадим Павлович.

- Математична статистика - це розділ математики, у якому вивчають методи збирання, систематизації,обробки та дослідження статистичних даних для наукових і практичних висновків. А також генеральна сукупність - це сукупність усіх об'єктів, що підлягають дослідженню. Обсяг генеральної сукупності, тобто число об'єктів дослідження, може бути досить великим, а іноді й нескінченним. У подібних випадках найкращим способом дослідження є вибіркові спостереження: з генеральної сукупності вибирають її деяку частину - вибірку та досліджують її. Для того, щоб у результаті застосування вибіркового методу отримати хороші оцінки генеральної сукупності, потрібно, щоб вибірка була репрезентативною! - впевнено розповідала я

- Ну що можу вам сказати, - Вадим Павлович на секунду замислився, - я тобі ставлю за урок впевнено 12 балів! Молодець можеш сідати, а ні стій, а де доречі Джессіка Лесіс? Чому її не було на уроці? - дуже суворо запитав вчитель. Я вагалася з рішенням. Чи збрехати та сказати що вона на баскетболі ногу підвернула, чи сказати правду. Але друге я точно не могла йому дати у відповідь. 

- Джессіка Лесіс коли грала у баскетбол підвернула ногу, вона зразу пішла до медсестри, а та її відправила до дому. - невпевнено відповіла я

- Ну добре, можеш сідати. - сказав мені Вадим Павлович, та продовжив урок.

Після уроку мені на телефон надійшло смс-повідомлення
"Привіт, це Джесс. Як будеш вільна напиши на цей номер"

"Привіт, я зараз вже вільна. Щось трапилося?"

"Ні, я чекаю на тебе за адресою: вулиця Шевченка дім 15. Будемо обговорювати дещо"

"Добре, я через 15 хвилин буду" "До зустрічі"
"Я чекаю"

Я швиденько зібрала свої речі й пішла за тією адресою. Звісно я знала що то дім Джесс, але що саме вона від мене хоче, то вже друге питання. Тож я швидко туди прийшла, оскільки школа знаходиться до того місяця дуже близько. Я постукала у двері, мені відчинила Джессіка. Вона була у шикарному вбранні. Її сукня була світло рожевого кольору, гарна зачіска та легкий макіяж.

- Ти кудись збираєшся? - здивовано запитала я

- Ні, я просто тільки прийшла з невдалого побачення. А взагалі я перед тобою не повинна виправдовуватися, - вона махнула рукою, таким жестом дала знати, щоб я проходила у дім. Дім в неї шикарний. Легке світло, гарні меблі яскравого кольору. Все по дівчачому скажемо так. 

- Так ось нащо я тебе покликала. Дивись зараз я тобі дам невеликий список того що любить Кріс. І по ньому ми будемо орієнтуватися, - вона дістала з сумки свій блокнот. Відкрила його та дала мені у руки, щоб я прочитала.

Зараз напишу ті пункти які там були. Їх не так багато, але не так і мало. Тож розпочнімо:

1. Кріс обожнює баскетбол, або щось що зв'язано з фізичною культурою

Це проблема. Тому що як я говорила раніше я 0 в фізкультурі, і грати в баскетбол я не вмію.

2. Дуже любить ходити до спортзалу.

По ньому це дуже-е-е-е видно

3. Фліртує з кожною третьою

Ось цей пункт мені зовсім не сподобався, як можна ходити та з усіма фліртувати. Це ж жах