2 Глава..той самий

Вже було 7 годин ранку почав дзвонити будильник, я виключила будильник і тут я споминаю про кошеня я стала подивилася на кравать а його там не було, я почала його шукати по всій кімнаті і його не де не було я почала думати куда він сховався і тут я побачила шо двері під відкриті..

- Оо ні тільки не це..

Я подумала що мама могла винести його на двір, я вибігла з кімнати і почала кликати маму, як тут я побачила кошеня сіділо біля кухні я підійшла до нього взяла його на руки і обійняла, як тут я чую маминий голос..

- Ти чого ще не зібралася в школу ?ти бачила скільки зараз годин?

- Точно а я забулася, мама хай він буде в дома я приїду зі школи і комусь його віддам 

Відала мимі кошеня в руки і сама побігла в кімнату збиратися..

Я швидко зібралася і почала бігти в школу 

Думала ходьби не запізнитися але коли я вже прибігла почався урок, я зайшла в клас і тут каже вчитель...

- Ти чого запізнилася?

- Вибачте я трохи проспала 

Збрихала я 

- Виходь на коридор сідай  на коліни  і руки верх і так сиди до кінця уроку.

Всі учні почали сміятися і мене обсуждати я вийшла на коридор сіла на колини і підняла руки верх і так сиділа до кінця уроку. 

Я нарешті змогла зайти в клас і сісти за свою парту як тут я замітила то хлопця який мені дав кофту, він сидів на задній останній парті дивлячи вікно даже мене не помічаючи, почався урок весь час я дивилася на нього не віддіраючи з нього очей, як тут почав до мене говорити вчитель

- Сора може хватит на нього дивитися,  Я розумію що він нас новенький в класі і шо зараз вся увага тільки на нього.

- Вибачте

Після його слів всі почали сміятися і мені стало неловко.

Коли закінчився урок я вийшла на перерву пішла убираню щоб  вмитися як тут заходять троє  дівчат вони в школі були дуже популярні всі дівчата мічтають з ними дружити а деякі їх бояться.

- Ей ти не удачниця, я бачила як ти залипала на того хлопця, даже більше не смій на нього дивитися, він буде мій...

Дівчата почали сміятися, та взяла бутилку з водою і виляла все на мене...

Я даже промовчала і нічого не сказала, якби я шось сказала мені би було тільки гірше, пришла якась дівчина і покликала їх і вони пішли я пала на підлогу і почала плакати не понімаючи за шо мені так все-таки я оспокоялася встала знов мила лице і пішла в клас раптом я зустріла його він знов не дивився на мене, я хотіла текти як тут чую його голос... 

- Зупинись 

Я обирнулася до нього як він знов забрав згляд від мене 

- В тебе щос сталося?

- Нє, все добре, чому ти не дивишся мені в очі?

- В тебе блузка  просвічуєця 

Закрила я рукою свою груть і побігла в клас щоб накинути на себе жакит, так стидно було що хотілося провалитися крізь землю, після цього я старалася не дивитися на цього почала його збігати...

Коли був останній урок пішов дощ, всі класі ростроєлися, вони не любили дождя, я сиділа і дивилася вікно як іде дощ це так рослабдяло, прозвінив дзвінок, я зібрала свої вищі і пішла на двір і зупинилася біля сходів бо дощ був занадто сильний.

- Блін я забула зонцік продеться бігти під дождем.

Я хотіла спуститися з сходів як тут хтось просунув мені зонцік.

- Тии..

- Давай я провиду тебе додому нам накрас попуці.

- Звідки ти знаєш де я живу ?

- Я дедавно переїхав і бачив як ти виходила з дому. 

- Ааа... понятно. 

Я була дуже здивована, ми почали іти додому розом під  зонтом ми шли і просто повчали, як тут подзвонила мама.

- Да мам..

- Ти знайшла людину якому відастш котиня ?

- Ні мам..

- Як шо ти не знайдеш то тобі продеця його вирнути там де ти його взяла.

- Ну маам..

І вона вибила, я дуже сильно ростроєлася.

- Щос сталося?

- Просто я знайшла кошеня но мама не дозволяє мені його лишити каже щоб я вирнула його назад.

Він даже нічого не сказав і ми знов шли мовчали коли ми дійшли додому дощ перестав іти.

- Дякую що провів мене додому 

Посміхнулася я )

Я обирнулася і хотіла зайти будинок як тут Хтось взяв мене за руку, я обирнулася до нього лицем.

- Може ти мені відастш то котеня..

Я дуже сильно здивувалася.

- Ти хочеш його забрати собі?

- Да.

- А що це ти так вдруг захотів собі забрати котиня? 

-Скучно бути один вдома.

- Ааа.. зрозуміло

- Тоді добре зараз я його принису.

Я обирнулася і побігла в будинок, я була дуже здивована шо він схотів забрати кошеня.

- Мам.. Я в дома я знайшла людину якому зараз віддам котиня.

- Ага 

Мама була занадто зайнята також їй було байдуже на то котиня, я побігла в кімнату щоб взяти котиня  і тут я ще згадала про його кофту.

- Точно кофта добре що згадала.

Я взяла кофту і котиня, і вийшла до нього, відала йому котиня і кофту.

- Я тоді не могла подякувати за кофту, Дякую.

- Всігда радий допомогти.

Але я дуже сильно ростроєлася за котиня бо я більше його не побачу..  

- Я буду за тобою сумувати.

Страно було но я носило стержувала сльози.

- Якщо ти хочеш можеш приходити но мене і провідувати котеня..

- Справді?

- Да.

- А статті як його звати?

- Я йому ще не дала ім'я.

-

Якщо ви знайдете тут помилок Я вибачаюся.

Будь ласка підтримайте мене підпишіться на мене. Я буду дуже вдячна вам<3