1Глава

Це було дожливий  день, я йшла по вулиці слухала пісні, раптом я помітила котеня, сиділо біля коробок трусився від холоду весь мокрий, я підійшла до нього...

- Бідненький ти напевно дуже сильно змерз.

Я зняла свою кофту і пригорнула його зі всіх сил до себе зігріваючи його своїм теплом...

- Ось так перед тобі має бути тепліше...

Посміхнулася я :)

Раптом почався сильніший дощ, я почала бігти додому разом з котеням, я добігла до автостоянки щоб трохи від почити, сіла я на лавочку, 

-блін я повністю промокла як же холодно, але дощ не переставав іти... 

Раптом підійшов високий хлопець сів на лавку доже не дивився на мою сторону, я подивилася на нього він мені показався дуже милим, я вже хотіла іти додому як тут приїхав його автобус, 

Він зняв свою кофту і накинув на мене, я обернулася і сказала..

- Забери кофту вона мені не потрібна...

Він навіть не дивився на мене, його очі дивилися по сторонам, і тут він каже.. 

- В тебе блузка просвічує ця...

І тут він сів на автобус нічого не сказавши, і залишив свою кофту на мені, я не встигла йому сказати "Дякою " автобус поїхав, дощ перестав іти, я почала іти додому думаючи як йому відати кафту? де його можна знайти?

Коли я пришла додому мене зустріла мама.

- Ти де була ? І що ти тримаєш в руках?

- Я коли гуляла знайшла кошеня.

- Навіщо ти його принесла додому? занеси його назад.

- Нуу...Мама буть ласка дозволь мені його залишити вдома, Нуу... Буть ласка.

- Навіщо тобі то кошеня ? Краще думай про навчання, занеси то кошеня на зад.

Я так розстроїлася що не змогла його лишити в дома.

- Мам можна я його залишу на одну ніч завтра я його занесу на зад  буть ласкаа...

-Ну ладно можеш залишити тільки на одну ніч.

- Дякую мам..

Я олибнулася і пішла в кімнату, розкрила кошиня і почала сушити феном, мені так шкода було то кошеня що я розплакалася,воно таке маленьке було худеньке, коли я його висушила я пішла на кухню взяла з холодильника молока на ляла на тарілку і поклала мікравонолку, щоб молоко було тепле, коли молоко зігрілося я пішла в кімнату просунула я йому тарілку з молоком, він так мило його пив що я не могла зірвати з нього очей, мені дуже було його шкода що я знов почала плакати...

Коли то кошеня поїло, я витрела свої очі від сліз взяла то кошеня на руки поклала його на кравать а сама сіла на пол, почала його рукою ніжно гладати.

- Мені дуже шкода що я тебе не зможу залишити.(

Я почала думати куда мені завтра занести щоб йому було добре, поки я думала він заснув, встала я накрила його одіялом, сила я на місці і почала думати шо мені робити, поки я думала вже було дуже пізно на часах було вже 2 часа ночі.

Все-таки я заснула надією шо мама мені дозволить залишити його поки я не знайду  ту людину яку зможу відати кошеня...

Дякую за увагу :)