Глава 1

Третя година ранку. Та Алісі й Яні ніщо не заважає шукати цілодобовий супермаркет для поповнення свого арсеналу. Стреси на роботі дають про себе знати. Так хочеться просто відпочити під бокал якогось напою і нарешті відкрити сезон шашликів, а тут такий привід - день народження Яни. Зайшовши до найближчого магазину на Французькому бульварі, вони обирають алкоголь, чіпси й швидко прямують на касу.

-  Дівчино, а  вам є вісімнадцять? 

У Аліси затремтіли руки, серце спустилося до п'ят, ніби відчула подих батька позаду і цей голос, такий ніжний, але суворий. “Тепер він точно мене вб'є “,- прошептала дівчина і злегка повернула голову. Перед нею стояв світловолосий синьоокий симпатичний  хлопець в білій рубашці з бейджиком охорони.

- О, Олексій. Привіт.

- Привіт, мала, з днем народження.- Він чмокнув в щоку Яну.

- Дякую, дякую.

 Вони виходять на ґанок магазину і починають палити. Аліса забравши покупки виходить за ними, опустивши свій погляд в підлогу. Вона порядна дівчина з досить заможної родини і тут  таке. Батькам би не сподобались її нічні прогулянки, що буде коли вони дізнаються про це.

-Яно, а це твоя подруга? - Олексій вказує на Алісу, тим самим перебиваючи її думки про реакцію батьків на нову витівку. Вони ще не змирилися, що їх донька доросла й сама може працювати і сплачувати за житло, а тут прогулянки по нічній Одесі.

-Коллега.

-Може, познайомиш?

-Познайомтесь самі.

 Яна невимушено змахнула рукою й продовжила  нервово покурювати сигарету, ніби грілась нею. На вулицях міста ні однієї живої душі. Хоч і весна в Одесі швидко дає про себе знати, та все ж ночі ще прохолодні.  

-Ну, добре. Олексій Юрійович старший зміни служби безпеки супермаркету.- Клуби диму з його вуст піднялись в повітря.

-Дуже приємно, Аліса Володимирівна. -Вона ніжно подала руку, як справжня леді, а він лише усміхнувся.

 Як виявилося згодом, ця зустріч о третій ранку буде доленосною для них обох.

 Олексій сховав руки в кишені, й задоволено посміхнувся сам до себе. В свої 27 років пазли його картини життя майже складені: він не просто охоронець, а директор охоронної фірми по всій Одесі й деколи полюбляє зануритися у спогади свого початку в кар'єрі, тому й працює, як звичайний охоронець; квартири і автомобілі для нього не проблема, не вистачає лише одного пазла - Аліси Володимирівни.  Її самовпевнений, але ніжний голосок прозвучав в його голові. Ну що ж до зустрічі Алісо. Хлопець кинув замріяний погляд в догонку дівчатам.

 Нічне весняне море, шелест хвиль, шашликів аромати і святковий настрій, не вистачає лише коханої людини поряд. Аліса відкинула всі негативні думки й вирішила віддатись почуттям весни. Життя одне. Саме тому залишилася зі своєю компанією зустрічати світанок біля Чорного моря,  легенький вітерець розвивав її кучері, а в голові вертілась лише одна думка- що скажуть батьки про цю нічну гулянку.. Аліса ще не забула останню серйозну розмову з батьком, наступної точно не витримає. 

 Аліса вперше провела всю ніч на пляжі. Білий пісок, шум ніжних хвиль і це наближало до роздумів про її особисте життя. Вона споглядає на своїх колег і з полегшенням видихає "Як добре, що вони не знають, хто я є насправді."  

- Чого така смурна, Алісо?

- Просто задумалась.

- Про того нічного красеня з магазину?

-  Про якого красеня? Яно, ти про що зараз?

-  Закохалась?

-  Хотілося б, але не має в кого. Всі хлопці вважають мене занадто не доступною, та ще й батьки…

-  До чого тут батьки? Живи в своє задоволення. Ти ще скажи, що й досі незаймана в свої двадцять.

 Аліса відразу почервоніла, її щічки почали горіти. Вона ще ні з ким не розмовляла на такі теми, хіба що зі своїм щоденником, там її найпотаємніше.

-  Ну, не настільки ж не доступною.- Випалила з вуст, запевняючи себе в зворотньому.

- Ясно все з тобою. Завтра після роботи йдемо до клубу, одягнись відповідно.

- Яно, це вже занадто. Мені потрібно до університету, а потім на роботу ще.

- Ми ж після роботи. Чи ти думаєш, що твоє кохання саме прийде до тебе додому? Та й попереду вихідні.

- Добре, вмовила.

 Вихідні дівчат пройшли чудово. Аліса ще ніколи не відпочивала так, коли не потрібно думати, що скажуть інші, бути гарною і ввічливою. Тут вона була собою, а не маленькою дівчинкою, де все вирішують батьки і навіть з ким їй зустрічатися, куди йти. Два роки боротьби за свободу не минули даремно. Аліса стала впевненою.

 На роботі Яна як завжди розпитувала про справи, хлопців і розповіла, що в неї просили Алісин номер телефону, але вона не дала, а запропонувала поспілкуватися в соціальній мережі. 

- Що ? Мій номер? А хто?

- Олексій.

- Який ще Олексій? - Здивовано, Аліса підняла брову, ніби намагалася згадати.

- Ти забула такого красеня? Тепер зрозуміло, чому ти й досі самотня.

- А тобі яке діло до цього?

- Ти, навіть, не представляєш скільки в нього було дівчат.

- А ти, що одна з них?

- Ні, але Олексій мені подобається, а ти йому не пара.  

- Ну, досить вже мене навчати. Я додому. Бувай.

- До завтра.

 На вулиці Аліса знову відчула пронизливий погляд батька. 

- Невже він за мною слідкує? 

 Аліса різко повернулась, щоб перевірити свої здогадки, але опинилась в обіймах Олексія.

- Відпусти.- Вона була занадто здивована цією зустріччю, тому перша відступила назад.

 Перед нею стояв стрункий, але підкачаний, бо навіть кубики пресу проглядалися, хлопець в обтягуючій футболці і джинсах. На його обличчі триденна легка щетина і ямка на підборідді. Аліса мимоволі закусила губу, згадуючи звідки їй знайомий цей красень. Минулого разу вона запам'ятала лише спокусливу ямочку.

- Ви… 

- Олексій.

- Ні, ти мене налякав. На вулиці вечір і темно, навіщо ж так підкрадатися.

- Тепер тобі нічого боятися, ти більше не ходитимеш сама.