Глава 1. Частина 5. Політика — Кав'ярня «Слованська» та верхівка чеського руху

Прага, кав'ярня «Слованська кав'ярня» на Вацлавській площі — це серце чеського інтелектуального життя. Високі стелі, дзеркала в позолочених рамах, мармурові столики, запах міцної кави з ромом, тютюнового диму від сигар і свіжих газет. Тут збиралися ті, хто формував майбутнє чеських земель: професори, журналісти, письменники. Стіни прикрашені портретами Масарика, Палацького, Сметани — символами національного відродження.

За одним зі столиків сидить Томаш Гарріг Масарик — професор філософії Карлового університету, вже тоді легенда: акуратна борідка, пенсне, спокійний, але твердий погляд. Поруч — молодий журналіст Карел Чапек (ще студент, але вже з гострим пером), і письменник Ярослав Гашек, з іронічною усмішкою, сигаретою в зубах і склянкою пива.

Масарик (тихо, але з переконливістю, перегортаючи «Народні листи»): Панове, Відень думає, що чехи заспокоїлися після 1848-го. Але ми не хочемо бути лише «підданими корони». Чеська мова — в школах, університетах, судах. Ми маємо право на рівноправність у імперії. Франц Фердинанд обіцяє федералізацію — шістнадцять автономних земель. Це шанс.

Чапек (захоплено, молодо, стукаючи по столу): Професоре, це не просто шанс — це необхідність! Якщо Австрія нападе на Сербію — слов'яни об'єднаються. Росія нас підтримає. Уявіть: незалежна Чехословаччина або хоча б автономна Чехія в федерації. Без угорського домінування!

Гашек (сміючись, попихуючи сигарету): Ха! Автономія? Вони дадуть нам автономію, коли свині заспівають «Мою Влас». Я бачу це так: архікнязь поїде в Сараєво показати силу, а серби покажуть йому кулю. Тоді — бум! Війна. І ми, чехи, або отримаємо свободу, або будемо гарматним м'ясом для Відня.

Масарик (серйозно, дивлячись у вікно на Вацлавську площу): Війна — це катастрофа. Ми не готові. Наша армія — частина австрійської, офіцери — німці. Але якщо імперія впаде — ми маємо бути готові будувати нову державу. Не анархію, а демократію. Через освіту, через парламент.

Чапек (тихо): А якщо серби вдарять першими? Тоді Росія вступить, Франція — за Росію. Ми опинимося на фронті проти слов'янських братів. Це абсурд.

Гашек (іронічно): Абсурд — це вся імперія. Старий імператор молиться в Шенбрунні, Конрад точить шаблі, Тіза в Будапешті кричить «Угорщина понад усе». А ми тут п'ємо каву й мріємо про майбутнє.

Розмова триває годинами. Масарик пише нотатки для наступної лекції, Чапек малює карикатуру на Конрада, Гашек розповідає анекдоти про австрійських офіцерів. Кав'ярня гуде: поруч інші столики обговорюють те саме — федералізацію, Балкани, Росію.