Перша Спроба

Вірш Мирні погади

Сиділи на кухні вночі , подруги близькі, немов дві сестри.

Минуло три роки тоді , можливо, і більше , коли люди почули перші вибухи...

-А ти пам'ятаєш ту зелену траву? На ній було добре сидіти на пікніку.

-Звичайно , а як же це диво забути. Лежачи , дивитися на літаки, які літали як птахи тоді.

І чарка чаю за чаркою ідуть на столі , і сміх, і сльози чути через сірі стіни

-А я так сумую за тими рокам , коли була перешкода в один квартал...

-А зараз між нами перешкод і нема , хоч відстань між нами дві тисячі дев'ятсот сімдесят три кілометри , і різні країни , і люди оточують нас.

Дівчата сумні , але щасливі. Скількох ця війна навчила на відстані жити?

І скільки вже не повернеться , і скільки тих справжніх нас вже нема , усіх змінила ця клята війна.

Але єдине , що в серцях наших для всіх , це бажання почути що Мир наступив.

І мирно гуляти , дивитись на порт , з Потьомкінських сходах зустрічати людей , які повернулись додому , це найвищий трофей.

І ходити на оперу або балет , у театр спокійно , без тривог та ракет.

Єдина мрія, яка тремтить в наших серцях, почути, що Мир наступив у наших краях!

Подобається

#3270 в Різне
#691 в Поезія

Відредаговано: 03.05.2025