А чи потрібно це мені?
Почали з'являтись ці думки.
І все частіше, і все болючіше —
Мені від них стає в душі.
Неначе хмари затягнуло
І темнотою налякало,
Неначе каменем у грудині
Десь серденько моє прижало.
Не їм, не сплю і навіть не говорю,
Бо на душі у мене зараз нема покою...
Лиш одні думки в голові:
А чи потрібно це мені?
Жаль часу на безглузде,
Хоча і тут сенсу нема.
Що вправний працівник у наймах,
Що вільний пан — кінець у всіх однак.
І почуття в мені дивні,
Немов помираю я...
Тону в своїх думках, як в морі,
Хоча тримаюсь, але як?
Можливо, забагато на душу взяла,
Немов птах у клітці,
Б'юсь об кордони зла.
Сварю себе, ненавиджу,
Бо трішки ніби не така...
Можливо, це момент, який
Я мушу подолати сама.
Не все погано, бо болюче —
Можливо, так воно лікує?
Як йод, що на рану ллє,
Боляче, але ж зцілює тебе?
Як пігулка, гірка-гірка,
Але ж допомагає?
Тож, може, ці думки
Мене рятують, а не вбивають?
Тоді питання залишаю,
І чітко знаю відповідь собі:
Потрібно це мені!
Відредаговано: 03.05.2025