Розділ 8

Дівчина відкрила очі, і зрозуміла, що лежить у своєму ліжку. Тут же підвелася: вона що? Втратила свідомість? Ганьба просто якась!

Встала та вийшла з дому. Тільки вийшла на ганок, як побачила цілий натовп людей. Перед нею стояли дядько Борис, його дружина Марійка та синок. Позаду них знаходився Микита та ще кілька робітників. Усі вони з тривогою дивилися на дівчину, яка почала розуміти, чому вони тут зібралися.

- Ліда, як ти себе почуваєш? - обережно запитала її Марійка.

- Дякую, вже краще, - тихо відповіла та.

- Може, покликати лікаря? - запитав Борис, - раптом, це нервовий зрив.

- Думаю, обійдуся, - щиро промовила дівчина. Їй було незручно, що через неї сталося стільки клопоту.

Марійка повернулася до робітників.

- Йдіть, сідайте за стіл. Я вже накрила.

Усі робітники, крім Микити, пішли, за ними побіг і маленький Олексій. Ліда продовжувала мовчати, дивлячись перед собою. Переляк, який вона відчула нещодавно, не пройшов до кінця.

- Ти як? - запитав її Микита.

- Усе гаразд. Тепер. Мені шкода, що я принесла стільки галасу та проблем.

- Нічого. Просто знай, що вужі не спричиняють нічого поганого. При найменшій вібрації тікають.

- Дякую за урок, - Ліда спробувала посміхнутися, але не вийшло.

- Микита, залишишся на обід? - запитала дружина Бориса.

- Спасибі, але маю повертатися. Бабусі треба допомогти. До побачення.

Коли Микита пішов, Борис попросив дозволу у дружини поговорити з племінницею. Марійка пішла, щоб прибрати зі столу. Ліда та Борис сіли прямо на ганку. Дівчина не знала куди очі діти від сорому. І все це через ту дрібну гадюку.

Борис узяв дівчину за руку, лагідно потиснув. Ліда трохи прояснилася лицем.

- Я хотів тебе запитати про дещо.

- Що саме, дядьку? - тихо спитала дівчина.

- Якщо бажаєш, я можу зателефонувати твоєму батькові, і попрохати його тебе забрати.

Серце дівчини радісно забилося. Поїхати з цього пекла! Та вона навіть хвилини роздумувати не стане.

- Правда, доведеться, пояснити причину…

Радість дівчини тут же впала, і вона обережно запитала:

- І що ж ви думаєте йому розказати?

- Не хвилюйся, конкретно про вужа, нічого не скажу. Поясню, що ти не готова жити у сільських умовах. Не потрібно знущатися з себе, якщо ти просто до чогось не здатна.

Не здатна… Ці слова наче вдарили по слуху дівчини. Отже… її дядько, як і батько, вважають, що вона не здатна ні до чого, крім походів по магазинам і сидінні у телефоні?

Ліда пригадала, що колись батько, на емоціях, сказав їй щось подібне. Виходить, що дядько теж так думає?

- Зв’яжуся з Олексієм сьогодні увечері, - продовжував дядько, - він якраз вдома буде. Якщо його справи не затримають.

- Чекайте, - Ліда вхопила родича за руку, - можете зробити це трохи пізніше?

- Пізніше? Коли саме? - Борис щиро здивувався.

- Коли, я сама вас про це попрошу. Поки не потрібно…

- Але чому…

- Просто виконайте моє прохання та не робіть цього. Я обіцяю більше не панікувати. Навіть якщо Змій Горинич прилетить.

- Гориничі у нас не водяться, - хмикнув чоловік, - вони більше у Закарпатті. У нас можна їжака зустріти. Дуже люблять приходити молоко пити.

Ліда лежала на застеленому ліжку та кисло дивилася  у смартфон. Три дні від Максима не було жодних повідомлень.  Раніше він писав, після того, як дівчина йому відправляла повідомлення. Ліда намагалася не помічати цього. Постійно говорила, що у двадцять першому столітті чоловік та жінка являються рівними. Тому неважливо, хто кому перший напише. Але колючка образи та сумніву, все одно, лишалася.

Спробувала знайти щось цікаве в Інтернеті, проте не зуміла зосередитися ні на чому.

Сьогодні була неділя, і робітники відпочивали. Борис разом із вагітною дружиною та маленьким сином сиділи у саду в альтанці. Вони кликали дівчину до себе, але та відхилила запрошення. По-перше, що вона там забула, по-друге, відчуватиме себе зайвою серед сімейної ідилії.

Яка ж нудьга у цьому селі! Подумати тільки, зараз могла б відпочивати десь у Єгипті, Греції. Або навіть могла поїхати до Лондону. Завжди хотіла побачити Біг-Бен…

І все через батькову пасію. Хоч би він швидше зрозумів, що жіночка бажає його грошей, та й відіслав її де взяв.

Чим зараз зайнятися? Обідній час, малий синок родичів спить у татка на руках, тому можна не боятися, що причепиться. Чи може лежати до вечора? Завтра ж знову згонять ні світ ні зоря. Цей селюк припхається…

Ліда спробувала заснути, але не вдалося. Навіть коли була маленькою, ніколи не спала у денний час. Чим часто доводила няню до білої гарячки. Так, вона, вміла вивести із себе кого завгодно. Шкода, що татко відправив її у село і не дозволив довести це противній Вірі.