Коли я дорослішала, моє життя продовжувало ділитися між двома будинками.
Я все рідше бачила матір.
Більшість часу я жила з бабусею та дідусем. Саме там я ходила до школи — з першого по четвертий клас. Там був мій щоденний ритм: уроки, обов’язки, порядок і звичне середовище.
У бабусиному домі я навчилася дисципліни. Я вставала рано, допомагала по дому, робила уроки. Тут не було зайвих розмов про почуття — але була стабільність. І для мене це означало безпеку.
Я звикла, що мама приходить рідко. Її життя було окремим, і я прийняла це як даність. Я не влаштовувала сцен. Просто жила там, де була.
І все ж іноді мені хотілося бути поруч із нею більше.
Хотілося звичайного сімейного відчуття — без переїздів і змін.
Після закінчення четвертого класу мама прийняла рішення забрати мене до себе. Вона приїхала і сказала, що тепер я житиму з нею.
Це було не просто рішення — це був новий етап.
Я залишила бабусин дім, школу, звичний простір і переїхала в інше місце, де почала жити з матір’ю, вітчимом і молодшими дітьми.
З одного боку — це було повернення до мами.
З іншого — новий світ із новими правилами.
Я знову мала адаптуватися.
І хоча я вже була більш дорослою, всередині я все ще залишалася дитиною, яка просто хотіла стабільності.
Цей переїзд став черговою зміною в моєму житті.
І я знову навчилася починати спочатку.
#5308 в Любовні романи
#2362 в Сучасний любовний роман
сильна гг та тяжкий шлях, сильна героїня, сильна героїня та впевнений герой
Відредаговано: 23.02.2026