2.Між двома домами

Коли мені було близько року, у житті моєї мами з’явився чоловік. Я не пам’ятаю цього свідомо, але пам’ятаю атмосферу — новий голос у домі, нові кроки, нову присутність поруч із нею. Він умів бути уважним, міг гратися зі мною, проявляти турботу. У ті моменти мені здавалося, що світ стає ширшим і безпечнішим.
Тоді все виглядало по-іншому.
Але через час усе змінилося. Коли в нього з’явилися власні діти, атмосфера в домі стала іншою. Увага розподілилася інакше. Я знову відчула себе старшою, відповідальною, тією, хто має допомагати й не створювати зайвих труднощів. Я ще не вміла це назвати словами, але відчувала різницю.
Коли мені було п’ять років, я почула від бабусі історію про той період. Саме вона розповіла мені, як усе почалося, як чоловік з’явився в житті мами, як спочатку був турботливим, а згодом усе стало складніше. Тоді я вперше усвідомила, що мій дитячий світ уже мав кілька змін, про які я навіть не пам’ятала повністю.
Я росла між двома домами. Частину часу я жила з мамою, особливо коли потрібно було допомагати з молодшим братом, але більшу частину дитинства я провела з бабусею. Саме вона стала моїм постійним домом.
Бабуся була суворою, але передбачуваною. У її домі були правила, порядок і дисципліна. Я швидко навчилася бути відповідальною. Мене рано привчали допомагати, слухатися, не сперечатися. Я звикла не показувати, що мені важко.
Коли я пішла до першого класу, я ще не вміла писати так, як інші діти. До садочка мене віддали пізно, бо місць не вистачало і черги були довгі. Тому шкільний рік став для мене викликом. Я старалася більше за всіх, але все одно відчувала, що починаю трохи пізніше, ніж інші.
Мені було соромно, але я не зупинялася.
У моєму житті було багато переїздів, розмов дорослих і рішень без мене. Я чула, як мама й бабуся говорили про те, де мені краще жити. Бабуся вважала, що дитина повинна бути поруч із матір’ю. Мама відповідала, що працює і старається. Я слухала ці розмови і не розуміла, чому моє життя вирішують без мого голосу.
Я просто вчилася адаптуватися.
З часом я зрозуміла, що моя сила — в тому, що я залишаюся. Навіть коли змінюється дім. Навіть коли змінюється увага. Навіть коли я не все розумію.
Я навчилася жити між двома світами.
І саме це зробило мене тією, ким я стала.