Розділ 6. Розігріти та підірвати

За лічені дні до концерту я пригадала, що так і не пробила в мережі, у кого ж на розігріві  виступатиму. І посоромивши себе за легковажність, поспішила виправити цей недолік. А вже через хвилину на мене чекав сюрприз.

Шатен, пряме волосся до плечей, зелені очі, татуювання в стилі біомеханіки на всю праву руку, і ще одне, напіврукав з орлом у треш-польці — на лівому передпліччі. Грубе, але при цьому привабливе обличчя, що випромінювало незаперечну харизму. Сережка у вусі — просте маленьке кільце. Міцна статура, обличчя найчастіше добре виголене, але іноді в кліпах і на фото попадалася легка щетина чи борідка.

Мені знадобилося кілька секунд, щоб зрозуміти, чому він здався знайомим. А потім я приклалася долонею до лоба. Ну звичайно! Адже я бачила його кліп в космопорту «Вести».

Наступну годину я провела за тим, що переглядала кліпи Альтаїра Бурі та слухала його пісні на офіційному сайті — купити альбоми, щоб закинути у плейлист, я зараз не могла через фінансові трудонощі. Але прокляття, ці пісні виявилися настільки крутими, що я твердо вирішила: як трохи розживуся грошенятами — придбаю! Музика була дійсно класною, а вокал буквально цілував мої вуха. Визнаю, цей артист заслужив свої регалії. І тепер я ще більше раділа тому, що виступатиму в нього на розігріві. Може навіть вдасться автограф взяти...

Втім, не варто виключати і того, що цей хлопець виявиться зарозумілим снобом з манією величі, і після двох хвилин розмови з ним карта з його підписом буде потрібна мені, наче зайцю темна матерія. Але якою б Альтаїр Буря не виявився людиною, його заслуг як музиканта це не применшить.

Тому я і сама не повинна вдарити обличчям в багнючку на цьому виступі. Тож дні, що залишилися до концерту, провела за старанними репетиціями, приділяючи особливу увагу скріму, на який іноді переходила, комбінуючи його з чистим вокалом. Навіть на зміні в «Декарді», немов тренуючись, виступала з особливим ентузіазмом.

Згідно з угодою, я прибула в клуб за три години до початку, де спершу мене «прогнали» на генеральній репетиції, щоб виставити світло і налаштувати звук, а потім відправили в гримерку. Для цього виступу я підібрала чорну сукню на яскраво-жовтій підкладці, спідниця якої провокувала сильним перепадом довжини: спереду вона була зовсім короткою, а ось ззаду розвівалася шлейфом до самої підлоги. Тканина з легким принтом, стилізованим під квіти маку. Щоб уникнути непотрібної демонстрації спідньої білизни через сміливий фасон, під низ я одягла коротенькі шортики під колір підкладки. Доповнювали образ жовтий корсаж, рвані рукавички в сітку, шипований чокер, з якого на груди красиво звисали тонкі декоративні ланцюжки. І чорні гольфи: правий закінчувався не доходячи до спідниці на кілька сантиметрів, а лівий — трохи вище коліна, таким чином залишаючи відкритим татуювання.

Хутко надівши черевички, я зробила яскравий сценічний макіяж і зачіску, наділа обруч з мелодіном, а на руках застебнула кілька браслетів з інструментами, які збиралася використовувати під час виступу. Так-так, я могла повністю відтворити мелодію за допомогою мелодіна. Однак для посилення ефекту шоу збиралася на третій-четвертій пісні трохи пограти, тримаючи в руках соло-гітару, або поганяти пальцями клавіші. Стане в нагоді за необхідності підбадьорити публіку — як-не-як, я буду співати на сцені одна, без групи, підтанцьовки і особливих спецефектів чи вигадливих голограм, тож не завадить мати двійко тузів у рукавах, щоб урізноманітнити свій виступ.

Закінчивши з приготуваннями, я вийшла в коридори, що вели за лаштунки, і повертаючи за ріг, від несподіванки тихенько пискнула, ледь не налетівши на високого чоловіка, який в порівнянні зі мною нагадував шафу.

— Вибачте, — зніяковіло пробурмотіла я, підводячи погляд, і розгублено зробила крок назад, упізнавши в «шафі» Альтаїра Бурю. У звичайних джинсах і футболці — схоже, він саме прямував до своєї гримерки, щоб переодягнутися для виступу.

— Та нічого, — кинув він, тактовно обходячи мене, щоб піти далі коридором.

Блін, може попросити зараз селфі на пам'ять? Адже не факт, що з ним потім взагалі перетнуся. Спочатку мені виступати, а потім і йому відразу після мене. Я, звичайно, мала право залишатися в клубі до самого кінця вечора (що і збиралася зробити, знайшовши потім місце, з якого можна буде подивитися концерт). Але це не означало, що в мене справді з'явиться ще одна нагода роздобути пам'ятку про сьогоднішній вечір.

— До речі, це я у вас на розігріві співати буду, — поспішила голосно повідомити я, поки музикант не встиг відійти.

— Ну загалом я так і зрозумів, — обернувшись, протягнув Альтаїр після короткої паузи.

— Це...

— Хочеш фото на пам'ять? — випереджаючи мене, перепитав він буденним тоном.

— Ага. Тільки... Я цифровий браслет в гримерці забула, зараз збігаю. Адже ви почекаєте? — зніяковівши, заторохтіла я. І побачивши як чоловік, закотивши очі, кивнув, дрібними кроками побігла в гримерку, де кілька хвилин згадувала, куди ж поділа свою сумку. А знайшовши її — ще хвилину шукала, в яку з кишень поклала свій старенький, але надійний браслет з персональним комп'ютером.

Одягаючи браслет на ходу, я вибігла назад в коридор і з полегшенням виявила, що музикант стоїть на колишньому місці.

— Ось, повернулася, — поспішила повідомити я, підбігаючи до нього, і натиснула на панель активації, викликаючи голографічний екран робочого столу. Розуміючи, що змушую людину чекати, коли йому треба самому в гримерку, я трохи перенервувала, і декілька разів тицьнула не туди, поки нарешті не викликала камеру, встановлюючи її для знімку.