Розділ 5. Підробіток

Примружившись, я потягнула за краєчок застиглої плівки загоювального гелю, обережно знімаючи її зі шкіри. Де його було нанесено два дні тому після тату-сеансу, в результаті якого на моєму стегні з'явилося приголомшливої краси татуювання: жовта канарка, що сиділа в чорно-білих квітах, під якими лежала розбита клітка. Побачивши результат після того, як татушка повністю загоїлась, без плівки, я не витримала і тихенько запищала від захвату! Майстриня, до якої я звернулася, була чудовим знавцем своєї справи, і не тільки намалювала шикарний ескіз на моє замовлення, а ще й майстерно перенесла його на шкіру.

Минали тиждень за тижнем, і життя поступово вливалась в розмірене русло. Я писала і допрацьовувала пісні, виступаючи з ними в «Декарді», та знайшла недороге ательє, яке шило гарні сценічні костюми. В мене з'явилося чимало шанувальників, що залишали чайові, завдяки яким я і могла дозволити собі замовити вбрання для виступів. Та й з колегами наче знайшла спільну мову. Навіть здружилася з адміністраторкою сайту ресторану — мініатюрною та жвавою Гекатою, яка гуляла коридорами закладу в штанцях та білій блузі, з хвилястим рудим волоссям, заплетеним на бік в недбалу косу. Дівчину взяли на роботу кількома днями пізніше за мене, і як два новачки, ми з нею швидко порозумілися.

Звичайно, не все було гладенько. Грошей, які мені виплачували після кожної зміни, ледве вистачало, тож доводилося економити. Та й були двійко офіціанток, які відверто недолюблювали мене, вважаючи вискочкою. Але після того, що мені довелося пережити, все це здавалося дрібницями. І мені щиро подобалися робочі будні в «Декарді».

День за днем я приходила на свою зміну о третій годині за загальним часом, переодягалася в зручний і водночас ефектний сценічний костюм, на який зав'язувала фартух, і о четвертій приступала до роботи. До дев'ятої години я, разом з чотирма іншими офіціантами на зміні, розносила замовлення. Кожні п'ятнадцять-двадцять хвилин один з нас підіймався на сцену, щоб виконати музичний номер, в перервах між якими грала фонова музика. Іноді клієнти робили спец.замовлення на пісні, і тоді замовлений офіціант додатково виходив на сцену, за що отримував фінансовий бонус — половину суми, яку відвідувач платив закладу за цю маленьку послугу. Крім того, часто відвідувачі залишали чайові.

Як і очікувалося, коли я заступила на зміну і дорогою до сцени вперше зняла фартух, демонструючи в розрізі сукні стегно, моє татуювання спричинило справжній фурор! В результаті мене тричі викликали на спец.замовлення, та й на чайові постійні відвідувачі розщедрилися. Що вельми доречно — Ніка була не з дешевих тату-майстрів, і щоб оплатити цей сеанс, мені довелося трохи позичити в Гекати. Тож тепер, отримавши платню за сьогодні, відразу майже всі їй і віддала. Правда от грошей після цього в мене практично не залишилося. А коли врахувати, що мені наприкінці місяця платити за оренду моєї маленької квартирки... Боюся, змін, що залишилися до дня оплати, навряд чи вистачить, аби зібрати потрібну суму. Отже, я знову опинялася в жорсткому фінансовому становищі, що як мінімум до квітня загрожувало мені триразовим харчуванням за принципом: «понеділок, середа, п'ятниця». І хоч про те, що витратила гроші на татуювання, я не шкодувала, але їсти все одно хотілося.

Я вже навіть розглядала як варіант витратити один з вихідних на те, щоб піти в неділю співати в одному зі штучних парків, поклавши на землю капелюха... коли на виході з гримерки мене покликала Геката.

— До речі, геть забула! Я тут, пам'ятаючи про те твоє прохання, халтурку тобі знайшла.

— Справді? — засяяла я, моментально уявивши в своїх зубах курячу ніжку із золотавою хрусткою скоринкою.

— Ага. Пробити таку було непросто, але тобі там точно добре заплатять.

— І що ж за халтурка?

— Виступити на розігріві на концерті в однієї рок-зірки, — патосно вигукнула Геката,  підкинувши в повітря конфетті, які напевно спеціально для цього принесла в кишені.

— Та невже, — аж вдавилась я, від несподіванки сівши назад на стільчик за своїм туалетним столиком.

— Прикинь, — підморгнула дівчина. — Я записала кілька виступів у нас на відео і відіслала їх організаторам концерту разом з твоїм резюме. І вони сказали, що ти їм підходиш. Тож в ці вихідні ти співатимеш в клубі «Рама» на розігріві... в Альтаїра Бурі! — знову урочисто закричала Геката, розкидаючи жмені конфетті. Ось тільки якось насупилася, дивлячись на моє обличчя. — Гей, так, не зрозуміла, Персефоно, де радісні верески?

— Га? — розгубилась я.

— Ну, Альтаїр Буря ж! — вигукнула вона, спантеличено витріщаючись на мене.

— А що за Альтаїр Буря? — протягнула я, чомусь відчуваючи себе повною ідіоткою.

— Тобто ти, молода виконавиця, яка працює в жанрі року, Альтаїра Бурі не знаєш? — не повірила Геката.

— Загалом так, — зізналась я, знизавши плечима. — Точніше, може щось чула по радію, або ще де, але хто він, і все таке — не в курсі. Як так вийшло? — продовжувала я, вихоплюючи це питання з кінчика язика подружки. — Ну, напевно тому, що я цілодобово працюю над новими піснями і доопрацьовую старі, от і ніколи таким цікавитися. Раніше ж я в іншому жанрі працювала, просто переклинило після однієї неприємної історії. Тож які там артисти в Сонячній системі більш-менш відомі в цьому напрямку — трошечки гадки не маю.

— Дивна ти, — зітхнула Геката, сідаючи навпроти мене на найближчий вільний стілець. — Загалом, це дуже крутий чувак з голосиною на чотири октави, який з тих, хто віртуозно вправляється з мелодіном і сам пише свої пісні. Двадцять вісім років, неодружений, особисте життя не афішує. Як і ти — альтернатива. У ваших стилях є щось спільне, я б навіть сказала гармонійне. Може тому організатори концерту, підшукуючи кого-небудь для розігріву, і зупинили вибір на тобі.