Глава 18. Таємницю розкрито

— Нарешті цей лікар хоча б ненадовго зник, — промовив Ден, продовжуючи копирсатися в шухлядках батькового стола.

— Ну ти ж сам змусив його негайно поїхати за батьком, — промовила Міла і додала. — Послухай, годі вже там нишпорити. Зараз тато приїде і відповість на всі наші питання.

Ден навіть вухом не повів на вимогу старшої сестри.

— Ти так і не розповіла, — промовив він. — Звідки дізналася про одруження батька?

— Мені на мило надійшов лист.

Ден навіть підстрибнув від несподіванки.

— Лист? Від кого?

— Від аноніма, — скривив губи промовила Міла.

— Чому ти раніше не сказала? — розсердився Ден. — Можливо це саме та ниточка, яка б привела нас до злочинця.

— Навряд, — призналася Міла. — Мої хакери пробили адресу, з якої був відправлений лист.

— І-і-і-і… — не витримав Ден.

— Це саме цей комп’ютер, — Міла вказала на здоровий монітор на батьківському столі.

Ден миттю потягнувся до операційного блоку і ввімкнув його.

— Дідько! Саме з комп’ютера і треба було починати, — вилаявся він.

— Не треба винаходити велосипед, — розсердилася Міла. — Ми з Амадео там все вже передивилися…

— Знову з Амадео! — підвищив голос Ден. — Тобі не здається, що останнім часом цього чоловіка дуже багато в нашому житті!

— А чому це тебе дратує? — гримнула Міла.

Двері в кабінет відчинилися і на порозі з’явилася Жанет.

— Ну чого ви знов сперечаєтеся? — лагідно промовила вона, втягуючи в кімнату тацю. — Краще випийте чаю зі смачним печивом. Таке печиво дуже полюбляє Сергій. Я сама для нього його випікаю.

Ден, очікуючи поки загрузиться комп’ютер, уважно подивився на Жанет. Жінка відчув його погляд також зиркнула в його бік.

— Ох, — промовила вона. — бідолашний мій хлопчику. І треба ж було зв’язатися з цією Машею… Такі жінки, якщо відчули здобич, то легко не відпустять зі своїх пазурів. І якщо вже вирішили, що кохають, то підуть на все, щоб втримати коханого…

— М-м-м, — промуркотіла Міла. — Яке смачне печиво! Жанет, ти просто чарівниця.

— Що ти сказала? — перепитав Ден.

— Що Жанет чарівниця, — здивовано повторила Міла.

— Та не ти! — розсердився Ден. — Жанет, що ти тільки но сказала?

Домогосподарка перелякано знизала плечима.

— Я сказала, що Маша ще дасть про себе знати, — несміливо промовила вона.

А коли Жанет вийшла з кабінету, щільно зачинив за собою двері, Ден навшпиньках приблизився до Міли і майже в саме вухо прошепотів сестрі:

— Ми забули про Жанет!

— Що забули?

— Ми не включили її до списку підозрюваних! — продовжував пошепки Ден. — Вона сама промовила, що жінка, яка кохає піде на все.

— Ти гадаєш?.. — здивовано запитала Міла і тут же заперечила. — та ні! Ти збожеволів.

— Вона завжди симпатизувала нашому батькові, — продовжував Ден. — Згадай, всі ці роки вона мешкає поряд із ним, опікує, допомагає, готує його улюблене печиво. Навіщо? Бо кохає його. І тут він вирішує одружитися.

— Ну, добре, — погодилася Міла. — Можливо анонімом, котрий відправив мені лист, була Жанет.

— Питання в тому, чи могла вона труїти батька? — вів далі Ден. — Чи стала вона тією жінкою, яка піде на все?

Ден повернувся до комп’ютера. Останній вже загрузився. «Дивно, — промайнуло у чоловіка. — Чому батько не поставив пароль?» В комп’ютері був неймовірний порядок. Всі дані були чітко систематизовані і розкладені по спеціальним папкам, котрі так і називалися «Мілена», «Денис», «Аліса», «Перлина». І тут увагу хлопця привернула папка з назвою «Іринко». Саме так батько називав свою дружину. Недовго вагаючись, Ден клацнув на цю папку. Вона відкрилася, а разом із нею відчинилися дверцята в якесь потаємне життя, про яке Ден не знав, але хотів почути.

Тут була окрема папка з фотографіями. Старі, відскановані знімки з матір’ю. Ден уважно дивився на молоду вродливу жінку, котра радісно всміхалася і виглядала щасливою.

Ось мама міцно тримає його, Дена за маленькі ручки і повторює з ним віршик, який цьому 5-річному хлопчику за мить прийдеться декламувати на сцені. А ось вони всі слідкують за сценою, на якій вальсує мала Аліса. Який чудовий момент застиг на цій фотографії. Мама притискає долоню до серця і немов рветься туди, до своєї найменшої доньки. А ось і Міла, тоненька дівчинка з двома кісками. Вона стоїть поруч із мамою, поклавши голову тій на плече. А мама обома руками обіймає Мілу.

«Ціле життя застигло в цих фотографіях», — промайнуло в Дена. А потім йому на очі попалася нова папка з написом «Історія хвороби». Клац-клац! І таємниця, яка приховувалася довгі роки, спливла на поверхню…

Лікар повернувся разом із батьком за годину. Вони обидва увійшли до кабінету.

— Тату! — промовила Міла і підвівшись з дивану кинулася батькові на шию. — Чому ти не розповідав? Як ти міг так довго все це приховувати? І навіщо? Господи! Стільки часу… я вважала тебе… Стільки часу втрачено! Я…

Вона обіймала батька, а сльози знов котилися по її обличчю.

— Доню, — лагідно промовляв чоловік. — люба моя, я хотів, щоб ти більше ніколи не страждала. Хотів захистити тебе. Пробач мене.

Ден зиркнув на лікаря. «Він що приклеївся до нашої родини?» — промайнуло у нього в голові. І тут чоловіка осінило.

— Амадео, — почав Ден. — Це ж ти лікував мою матір?

— Так, — відповів лікар.

Сергій та Міла перевели погляд на Дена, а той, відчувши, що саме зараз він отримає нарешті всі відповіді, не міг стриматися:

— Ну, то розповідай! Коли ти вперше побачив мою матір і в якому вона була стані?

— В жахливому, — спокійно промовив лікар. — Я побачив її вперше, коли вона потрапила до мене в лікарню в жахливому стані. Вона задихалася. В неї стався приступ астми. Ми ледве виходили її. Коли приступ було куповано, я вийшов повідомити про це її чоловіку. Навіть зараз пам’ятаю ту зустріч. Я вийшов із палати і побачив зіщуленого, згорбленого чоловіка, який сидів на стільці і міцно стискував в долонях паперовий стаканчик від кави. «Приступ куповано, — повідомив я. — Але жінка в тяжкому стані. Я не можу її відпустити до тих пір, доки їй дійсно не стане краще». Сергій погодився. Я протримав жінку ще 3 дні. І всі ці дні він сидів біля своєї дружини. Мабуть тому, що я постійно бачив Сергія, бачив як він допомагає дружині і як прагне покращити її життя, саме тому одного разу я промовив: «Що ти плануєш робити далі?»