Глава 22

POV Дана

- Мені цікаво, Коріесе, чого ти боїшся?
Я подумки зосередилася на одній особі. Мій образ почав змінюватися. Мій голос став чаруючим. Коріес дивився на мене немигаючим поглядом, бачачи в мені Селестію.
- Можливо ти боявся, що я отримаю владу? - я співала гллосом русалки. - Чи що Ранелій займе місце твого сина?
- Замовкни! - рявкнув він, приходячи до тями. - Як ти смієш мене дразнити, дівко!
Я ігнорувала натовп війська, що був готовий напасти, та рухалась впевнено вперед, не відводячи погляд. Я ні на секунду не переривала наш зоровий контакт. Як у випадку з дикою твариною, якщо ти хоча б на мить відведеш погляд від своєї здобичі - це буде кінець.

Моя посмішка була жорстокою. Я підійшла ближче, вже перетворюючись на чоловіка - на Коріеса. Я стала перед ним  - він ніби дивився в дзеркало. Я відобразила його образ, але з деякою відмінністю - мій образ був переляканим.  Я зобразила його згорбленим, наляканим та обдертим, ніби безхатько або якийсь жалюгідний черв'як в людській подобі.
Коріес важко дихав і через мить зробив розгонистий удар меча, який би просто розрубав мене навпіл, якби я не встигла ухилитися. Він хитається після удару, тому скориставшись нагодою, я миттєво створюю кинджал і б'ю його кинджалом в груди. Лезо розрізає його одяг та шкіру, залишаючи кривавий слід.
Потім раптом мені у скроню летить удар руків'ям меча і я відсахуюсь, задкуючи. Він сміється з мене, але я відчуваю стурбованість в його голосі. Це добре. Йому нестерпний той факт, що я його зачепила.
Я дивлюсь по сторонам, спробувавши швидко оцінити ситуацію. Я помітила, що Ранелій вступив в запеклу сутичку з Еваном, а Арис намагається перетворити солдатів на крижаних статуй, а потім розбиваючи хвостом статуї на крихти. Що ж, все не так жахливо.

Мене зненацька застає ще один помах меча, що вириває крик з мого горла, бо меч розтинає моє передпліччя вздовж кістки. Через меч з отрутою рана не загоюється, а тільки неприємно ниє від болю. Я чую крик мами і на мить дивлюся в її сторону. Вона дивиться на мене зболеним поглядом, спостерігаючи за двобоєм. Вона тисне всіма силами в грати, намагаючись розплавити, але досі не достатньо.
- Я скоро прийду по тебе, - говорю до неї одними губами.

"Не стій на місці", - ричить Арис в моїй голові.
Я ухиляюся від солдата, який вислизнув з-під уваги дракона і хотів підло напасти з-за спини, як щур. Я пустила в нього вогняну кулю і коротку мить насолоджуюся криками болю.

- Так, мені казали, що ти стала сильнішою. Але ти все ще нерозумне дівчисько, - зло засміявся Коріес.

- Це ще не все, - мовила, скерувавши свою енергію в удар і я кидаюсь до нього. Сталь його меча з величезною силою б'ється у мій крижаний кинджал, який почав кришитись від тиску. Зброя вилітає з моєї руки і в наступну мить мені прилітає удар в щелепу. Почувши противний хрускіт, я подумки вилаялась. Цей покидьок не фільтрує свого огидного ставлення ні до жінок, ні до дітей, ні до кого.

Коріес кидає мене на землю за допомогою всієї своєї сили та люті, на яку він здатний. Земля летить мені назустріч і я б'юся потилицею, а перед очима пливуть плями. Енергійно кліпаючи, я намагаюся повернути собі зір. Голова гуде, поки до мене потроху повертається зір, і я нарешті бачу постать, що нависає наді мною. Його очі були просякнуті ненавистю, а губи витягнулись в посмішці.

- Ти повинна була здохнути ще в дитинстві, - шипить він, свердлячи поглядом. - Я не мав допустити вирости тобі й перетворитися на зрадницю та проблемою для нашого народу. А знаєш, в мене є ще надія все виправити. Я великодушно збережу тобі життя сьогодні і заберу тебе назад. Ти будеш хорошою правителькою, я тебе перевиховаю. Оце я тобі обіцяю, - він схиляється наді мною і втомлено зітхає, торкаючись пвльцями шкіри обличчя, від чого я мимоволі здригаюся. Він майже ніжним рухом закладає пасмо волосся мені за вухо, від чого мене починає нудити. - Тортурами, болем, уроками етикету, байдуже, та навіть посаджу тебе в клітку, як твою непокірну матусю, і цідитиму з тебе енергію та перлини, як з тварини. Я зліплю з тебе свою ляльку. Ти нікуди не втечеш. Я тобі присягаюся.

В моїх венах кров застигла від жаху цих слів. Він справді божевільний. Що мені робити?

Та раптом його зловісний сміх перетворився на хрип, а потім на булькання. Я заклякло дивилася, як з його грудей стирчить кінець меча, в тому місці де припинило битися його серце. Я повільно підняла шокований погляд і побачила Евана, що щойно вбив свого батька. Меч Коріеса вислизнув з його рук, і він почав падати вперед, і завис в повітрі через шматок зброї, що не дозволяв торкнутись лицем в багно. Як іронічно.
- Варто закруглятися з цим, - беземоційно говорить Еван, втома та божевілля пролягли в нього тінями під очима.
Мій шок змінюється і я мимоволі зітхнула з полегшення, від чого мої ноги підкошуються.

- Дано, - я ще встигаю почути пронизливий крик, але своє падіння вже не пам'ятаю.  Моє тіло горить, я ледве дихаю через отруту, палаючи зсередини. Чиїсь грубі долоні беруть моє обличчя, змушуючи на мить зосередитися на цих відчуттях. Та за мить моя свідомість вже поплила туди, де немає болю та страждань.