Глава 16

POV Еван

Я відчув кроки позаду себе. Чудово: я прийшов не останній. Я зайняв місце праворуч від батька, коли в Залу Проклятої Затоки зайшли решта Верховних богів. Атмосфера була мертвецько гнітючою та просякнутою страхом присутніх, частково через батька. Ніхто не насмілювався порушити тишу. Коріес не вимовив ні слова і не привітав мене, хоча я цього і не очікував. Я розчаровував його щодня на протязі останнього місяця відсутністю новин після того, як зникла Дана. Скажу чесно, ця жінка вміє створювати хаос, куди б сунулась. Я давно вже нормально не спав, постійно обшукуючи всі частини імперії. Єдине, що мене мотивує продовжувати, - це лють і розчарування на неї. Я їй довірився і вона мене зрадила. Вона зрадила всіх, хто покладав надії та очікування на неї.

Захоловши до нутра кісток, я обережно вдихнув повітря й побачив, як напружено сидить батько, як акула, що готова з'їсти тебе, проковтнувши за один раз. Я знав, що слова потрібно добирати з обачністю. Вони не вплинуть на те, що буде далі, але можуть визначити суворість покарання. 

- В мене досі немає майжн жодної інформації про місце перебування Дани, - заговорив я до батька. - Вибачте, що розчарував.

- Ти хоч знаєш чим мене розчарував? - пролунав його голос, просочений отрутою.- Отже, хтось мене втішить хорошими новинами? Мені вже огидно дивитися на ваші кислі пащі щодня. Можливо, мені варто кинути декілька морських драконів* вам в ліжко, поки спите, щоб вас трохи збадьорити? Безглузді шавки. Хтось мені скаже, де Дана?

- Мої піддані пронишпорили всі закутки імперії за цей місяць, - прокашлявшись, подав голос головнокомандувач війська. - Сьогодні вранці мені було повідомлено, що ходять чутки, що Ранелій відправився з Даною в Мериландію і досі там перебувають. Не схоже, що Ранелій її туди силоміць запхав. Мабуть це була змова.

Почувши це, мої м'язи заціпеніли від шоку. Від різкої люті, моя кров шуганула в голову, пульсуючи у висках. Ні, ні, ні, ні ні, тільки не це! Чорти б тебе вхопили, Дано, прокляте дівчисько!

Ніздрі батька роздулися - явна ознака люті. Повітря в Залі погустішало. По периметру пройшовся гул, всі схвильовано перешіптувалися.

- Це зрада!

- Її потрібно вбити! 

- Вона не достойна знаходитись тут. Краще знищіть дівку разом з тими бридкими русалками. Потвори підводного світу, тьху.

- Тиша, - гаркнув Коріес, від чого всі здригнулися. Помітив краєм ока Аріанду, яка нерухомо сиділа коло  свого чоловіка, ніби прокотнувши палицю. Її осанка була рівна, вона була схожа на живу статую - обличчя мертвецько бліде, жоден м'яз на обличчі не поворохнувся. - Приведіть служанку Дани сюди.

Всі напружилися, температура напруги зростала. Всі очікували на наступні дії Коріеса. Охорона привела служанку, тягнучи по підлозі. Мій погляд метнувся до неї, вона стояла, опустивши голову. Це було справді жалюгідне видовище. Поки всі були зайняті пошуком Дани, батько був захоплений ідеєю випитати все в бідолашної служанки. Її в першу чергу було звинувачено в зраді та запроторено у в'язницю, де її допитували, хоч би як вона каялась і кричала до хрипу, що не причетна до цього і нічого не знала.

Дивлячись коротку мить на її осунуте потьмяніле обличчя, я відвів погляд. Від неї йшла ментальна хвиля смертельного страху. В її думках витало тільки одне:"рятуйте, помилуйте". Я заблокував її думки, бо мене почало вже нудити від жовчі її відчаю.

- В нас з'явилась нова інформація. Ти знала, що Дана планує втекти разом з Ранелієм? 

Звісно, що вона не знала. Після того, як зчинився хаос, батько в першу чергу викликав мене до себе, щоб я розповів все, що знаю про Дану, бо в мене є сила читання думок. Мене тримали на допиті три дні, коли він випитав мене все про неї, хоча я мало що знав, бо вона мене не цікавила поки що на глибокому рівні. До того ж, я інколи відчував ніби якийсь блок з її сторони, але не давав цьому великого значення через її природню впертість до будь-яких моїх вказівок та прохань. Яким я був сліпим та наївним. Дано, яка ж ти невдячна і зрадлива стерво.

Потім батько сказав мені зайнятися розумом служанки. Я майже місяць прочісував її голову згори до низу, випитавши все, тому зараз не було потреби нічого допитувати, але сьогодні Коріес був спраглий до крові. Йому був потрібен козел відпущення для його гніву. Ще краще для нього, якщо це буде публічно, для задоволення кровожерливості і решти присутніх, які незадоволені ситуацією загалом.

- Ні, Ваша Верховність, - кволо прохрипіла вона.

- Ти була її особистою служанкою. Твоя єдина місія - це було повідомляти про все, що вона робить і планує, бути вухами і очима для верховних богів, доповідаючи про все. Ти не впоралась з єдиною місією. Ти підірвала нашу довіру.

Батько відкинувся на спинку стільця, схрестив руки на грудях і втупився в служанку немигаючим поглядом. Здавалося, тиша тривала цілу вічність, але вона була тільки коротку мить. Її переривало тільки приглушене рване схлипування дівчини. Її трясло від страху та виснаження. 

- Я приношу свої вибачення, - вона прохрипіла тихо. - Мені дуже шкода, що поставила під сумнів свою відданість вам і всій імперії. Пощадіть мене, прошу. Дозвольте ще раз продемонструвати свою відданість. Я вас більше не підведу. Я готова на все.

- Я розумію.

Його голос знову був спокійним. Але я знав, що це була оманлива річ. Коріес почав тихо постукувати пальцем по столу, ніби відлічуючи час до страти. Я спробував зазирнути в його розум, але зразу відсахнувся, бо звідти смерділо безжалісною кровожерливістю і люттю.

Пролунало полегшене зітхання від служанки. Вона трохи розслабилася, але даремно.

- Дякую за ваше розуміння, Ваша Милість. Ваше милосерддя не має меж.

Батько повільно посміхнувся моторошною посмішкою. Він вдарив по столу, і Зала здригнулася. Вхідні двері з гуркітом закрилися, забираючи можливість вибратись. Стіл розколовся навпіл, відкинувши нас в різні сторони, і Зала наповнилась густим ядучим димом. Ніхто і не думав поворухнутись - всі залишалися на своїх місцях, важко дихаючи. Якщо вони і відчували страх, то всіма силами цього не показували. Коріес повільно підійшов до діри, що утворилася глибоко в підлозі. Ніхто не міг сказати, якої глибини вона була. Можливо, до самого пекла.