Глава 12

POV Дана

Ярмарок був казковий: повсюду мерехтіли чудернацькі прикраси з морських рослин, водорослі звисали гірляндами, а де-не-де стояв моторошний морський чорт - риба з світлою приманкою перед ротом. Ці риби стояли з максимально знудженим виглядом, що навіть попри свою потворність вони викликали усмішку. Різнокольорові корали, місячне світло, що пробивається через водну поверхню, та незвичні морські істоти, що минають поруч, — все це створювало атмосферу свята.

- Чому вони тут, - тихо шепнула я Мері, ніби боячись, що чужаки мене почують. Хоча це є смішно, бо вони б не насмілились б щось мені зробити.

- Вони освітлюють нам ярмарок, замість ліхтарів, - хіхікнула Мері, побачивши моє обличчя. - Не бійтесь, міледі, вони зачаровані. З них багато користі, хоча багато хто насторожений їхньою присутністю. 

Звідусіль виднілись найрізноманітніші створіння, які розважали знать. Їхні щупальці, вусики, ламки і інші частини тіла вигиналися водночас в кумедних та моторошних позах, смішучи всіх. 

Я помітила краєм ока знайому фігуру людини. Це був Ранелій! Він стояв більш осторонь, натягнувши каптур поглибше на голову. Його пронизливі блакитні очі так сильно нагадували Еванові, що в мене перехопило на секунду дихання. Найбільше, що їх відрізняє це луска, яку Ранелій намагається сховати одягом від чужих речей.

- Мері, - мовила тихим голосом, не відводячи погляду від чоловіка, який досі спостерігав. Намагаючись сконцентрувати увагу, спробувала переконливо посміхнутись служанці, але це вийшло доволі натянуто. - Принеси святкові солодощі та напої. Скоро почнеться найцікавіше в шоу. Без їжі буде буде не так захопливо.

- Але я не маю права вас покидати, - наполегливо мовила служанка.

- Я тебе тут чекатиму. Куди я втечу? - невинно глянула на неї. Я намагалася зберігатти спокій, але серце калаталося в грудях. Недовіра промайнула в її очах.

- Я однією ногою тут, а іншою там, - швидко випалила, і швидким кроком пішла до першої-ліпшої лавки, де скупчились люди над різноманіттям смаколиків. Та оглядалася час від часу.

- Ну ж бо, давай йди і не оглядайся, - знервовано прошепотіла. Обернулася, де секунду тому стояв Ранелій, але там вже було порожньо.

- Що за чортівщина? Де він... - роздратовано мовила, але раптом хтось різко сіпнув її за руку, затягуючи в темряву. Останнє що я чула це була голосний крик служанки. Та бігла в нашу сторону, помітивши, що відбувається. Але пізно було щось робити, мене засмокчувало в портал. Мері намагалась зупинити Ранелія, але він одним рухом випустив з рук тонке плетиво магії, і дівчина зупинилась, не спроможна протистояти силі.

- Ви не можете піти... Еван...він...так просто цього не залиш...

Далі я вже не чула, і пітьма проковтнула мене.

***

Ранелій дотримав обіцянки, що допоможе втекти. Цікаво, що його сподвигло наважитись. Дана особливо не надіялась, хоча проміньчик надії ще тлівся всередині. Напівбог почав мене через приховану частину Коралового саду. Цей сад являв собою порталом у вигляді лабіринту з високих рослин, які переплітались між собою. Через туман було видно події з будь-якої місцини імперії. Ніби як через телевізор, побачила через призму туману картину, як Еван розлючено шукав мене, вигукуючи моє ім'я. Не хотілось б попасти йому на очі. Я втратила його довіру. Остаточно. Ну і нехай. Я буду мати краще життя. Він мені більше не потрібен. Потім також побачила як Арис хвилюється в кімнаті та в очікуванні мене.

- Мені потрібно його забрати з собою, - я вказала пальцем на дракончика.

- Це буде доволі проблематично, - на його вилицях заграли жовна. З його рук полився більший потік магії. Луска почала покривати його тіло більше і перетворювалась з срібної на чорну. Я відчувала, що перебудувати маршрут порталу йому було складно, тому не втручалася і мовчала. Він забере дракона також. Я це знала.

Перед очима з'явилася чіткіша картина з драконом і через секунду він вже мене помітив і радісно замахав хвостом. 

Беручи його на руки, спокійно, але рішуче мовила:

- Я заберу тебе в місце, де більше немає обмежень і правил. Де океан буде твоїм домом, а не в'язницею.

Ранелій стояв позаду, він здійснив магічний жест, і перед нами з'явилося світло, яке почало поглинати все навколо. Вода навколо почала тремтіти, як живий організм, і ми увійшли у портал, який вів  в краї русалок та дім Ранелія. В Мериландію.

________________________

Примітка: Мериландія - від слова "мер" (море) і "ландія" (країна).