Глава 12

POV Дана

Ярмарок був казковий: повсюду мерехтіли чудернацькі прикраси з морських рослин, водорослі звисали гірляндами, а де-не-де стояв моторошний морський чорт - риба з світлою приманкою перед ротом. Ці риби стояли з максимально знудженим виглядом, що навіть попри свою потворність вони викликали усмішку. Різнокольорові корали, місячне світло, що пробивається через водну поверхню, та незвичні морські істоти, що минають поруч, — все це створювало атмосферу свята.

- Чому вони тут, - тихо шепнула я Мері, ніби боячись, що чужаки мене почують. Хоча це є смішно, бо вони б не насмілились б щось мені зробити.

- Вони освітлюють нам ярмарок, замість ліхтарів, - хіхікнула Мері, побачивши моє обличчя. - Не бійтесь, міледі, вони зачаровані. З них багато користі, хоча багато хто насторожений їхньою присутністю. 

Звідусіль виднілись найрізноманітніші створіння, які розважали знать. Їхні щупальці, вусики, ламки і інші частини тіла вигиналися водночас в кумедних та моторошних позах, смішучи всіх. 

Я помітила краєм ока знайому фігуру людини. Це був Ранелій! Він стояв більш осторонь, натягнувши каптур поглибше на голову. Його пронизливі блакитні очі так сильно нагадували Еванові, що в мене перехопило на секунду дихання. Найбільше, що їх відрізняє це луска, яку Ранелій намагається сховати одягом від чужих речей.

- Мері, - мовила тихим голосом, не відводячи погляду від чоловіка, який досі спостерігав. Намагаючись сконцентрувати увагу, спробувала переконливо посміхнутись служанці, але це вийшло доволі натянуто. - Принеси святкові солодощі та напої. Скоро почнеться найцікавіше в шоу. Без їжі буде буде не так захопливо.

- Але я не маю права вас покидати, - наполегливо мовила служанка.

- Я тебе тут чекатиму. Куди я втечу? - невинно глянула на неї. Я намагалася зберігатти спокій, але серце калаталося в грудях. Недовіра промайнула в її очах.

- Я однією ногою тут, а іншою там, - швидко випалила вона, і швидким кроком пішла до першої-ліпшої лавки, де скупчились люди над різноманіттям смаколиків. Та вона оглядалася час від часу.

- Ну ж бо, давай йди і не оглядайся, - знервовано прошепотіла. Обернулася, де секунду тому стояв Ранелій, але там вже було порожньо.

- Що за чортівщина? Де він... - роздратовано мовила, але раптом хтось різко сіпнув її за руку, затягуючи в темряву. Останнє що я чула це була голосний крик служанки. Та бігла в нашу сторону, помітивши, що відбувається. Але пізно було щось робити, мене засмокчувало в портал. Мері намагалась зупинити Ранелія, але він одним рухом випустив з рук тонке плетиво магії, і дівчина зупинилась, не спроможна протистояти силі.

- Ви не можете піти... Еван...він...так просто цього не залиш...

Далі я вже не чула, і пітьма проковтнула мене.

***

Ранелій дотримав обіцянки, що допоможе втекти. Цікаво, що його сподвигло наважитись. Я особливо не надіялась, хоча проміньчик надії ще тлівся всередині. Напівбог почав мене водити через приховану частину Коралового саду. Цей сад являв собою порталом у вигляді лабіринту з високих рослин, які переплітались між собою. Через туман було видно події з будь-якої місцини імперії. Ніби як через телевізор, побачила через призму туману картину, як Еван розлючено шукав мене, вигукуючи моє ім'я. Не хотілось б попасти йому на очі. Я втратила його довіру. Остаточно. Ну і нехай. Я буду мати краще життя. Він мені більше не потрібен. Потім також побачила як Арис хвилюється в кімнаті та в очікуванні мене.

- Мені потрібно його забрати з собою, - я вказала пальцем на дракончика.

- Це буде доволі проблематично, - на його вилицях заграли жовна. З його рук полився більший потік магії. Луска почала покривати його тіло більше і перетворювалась з срібної на чорну. Я відчувала, що перебудувати маршрут порталу йому було складно, тому не втручалася і мовчала. Він забере дракона також. Я це знала.

Перед очима з'явилася чіткіша картина з драконом і через секунду він вже мене помітив і радісно замахав хвостом. 

Беручи його на руки, спокійно, але рішуче мовила:

- Я заберу тебе в місце, де більше немає обмежень і правил. Де океан буде твоїм домом, а не в'язницею.

Ранелій стояв позаду, він здійснив магічний жест, і перед нами з'явилося світло, яке почало поглинати все навколо. Вода навколо почала тремтіти, як живий організм, і ми увійшли у портал, який вів  в краї русалок та дім Ранелія. В Мериландію.

________________________

Примітка: Мериландія - від слова "мер" (море) і "ландія" (країна).