Глава 10

POV Дана

Я починаю божеволіти.

Скільки я вже часу знаходжуся в цій кімнаті? День? Два? Тиждень? Може вони спеціально заповільнили для мене час, щоб він тривав вічність? Чому мене закрили?! Я розумію, що я створила проблеми, але щоб тримати силою...

Я пробувала втекти, та двері були непорушні. Ми навіть з Арисом пробували його силами перетворити все в лід, але все було намарно. Вони зачаклували приміщення. 

Плюхнувшись на ліжко, покликала дракончика до себе. Він, залишивши скубати ніжку ліжка, кумедно подріботів до мене. Можливо, що це майбутній монстр, але наразі це наймиліше створіння для мене. 

У вільний час мені залишалося тільки читати книгу, яку приніс Еван. Вона була доволі цікава, але в ній, на жаль, також розповідалося коротко про жорстокі деталі взаємодій різних рас жителів підводного світу. Що насправді сумно.

Раптово повільно відчинилися двері та всередину зайшли служанки без всяких зусиль. Це дискримінація! Мері поставила піднос з їжею на ліжко, де також була річ, схожа на самоцвіт. Драконя вздрівши її, швидко злизав своїм прудким язиком. От зрадник. Я йому казала, щоб не брав нічого від цих негідників. 

Я кинула зневажливий погляд на служанку, ліниво мовлячи:

- Скільки я вже тут.

- Добу, міледі.

- Чому ж мені здається, що я вже тут вічність?

- Бо вам нудно.

Я відкрила рота від обурення.

- Чому ж мені навіть їсти не подали?

- Це була примусова міра покарання. Прошу вибачення, міледі.

Мері ніяково прокашлявшись, мовила:

- Міледі, щойно відбувся збір Верховних богів в Залі Проклятої Затоки. Їх привернула увага новина появи несподіваної істоти в цих володіннях. Вони довго радилися і вирішили, що ви повинні продемострувати вашого вихованця на всеогляд, щоб інші звикали до, можливо, майбутнього захисника наших володінь. Ця подія хоч і шокуюча, але дає надію на мирне майбутнє під захистом могутнього дракона. Тому наразі це є обов'язковим заходом.

- Це підтвердили мої батьки?

- Так, міледі.

- А Його Світлість?

- В першу чергу.

"От дідько".

Я байдуже позіхнула, показуючи своє незацікавлення.

- А якщо я відмовлюся?

Служанка кинула холодний погляд. Їй не сподобалися мої слова. Це і зрозуміло. Та я, як людина з якою поводяться таким чином, не збираюся покірно схиляти голову.

- Це не обговорюється. Якщо ви будете супротивлятися, тоді розмова буде іншою.

- Ти мені зараз погрожуєш? - недобре примружилася я.

- Просто попереджую, - служанка втомлено зітхнула. В цей момент вона була схожа на адміністратора закладу, який намагався заспокоїти скандального клієнта. - Наступний раз боги не будуть вже такі поблажливі. До того ж, вам краще не створювати вкотре проблеми.

Я скреготнула зубами від злості. Вони не беруть мою думку до уваги. Раніше, тепер і в майбутньому. Найгірше відчуття в житті - коли ти не можеш контролювати ситуацію. Драконя, відчувши мій стан, почав ластитись немов кіт.

- Добре, - важко зітхнула я. Вони не дають мені вибору, просто ставлять перед фактом. - Але пообіцяйте, що не нашкодите йому.

Дівчина ствердно кивнула та звідкись з повітря взяла клітку. Ви це серйозно зараз?

Переборюючи себе, взяла створіннячко і обережко поставила його всередину. Клітка захлопнулась, від чого Арис налякано подивився на мене. Від цього моє кам'яне серце стиснулося від жалю.

- Ти скоро повернешся до мене, - ніжно мовила до драконі, чухаючи за вушки крізь решітки. Він ніби прислухався до мене, дивлячись довірлим поглядом.

Забравши Аристида, прислуга почали готувати й мене. Сукня, волосся...

- Скоріше. Нас вже зачекалися.

У вже знайомому приміщенні зібралися Верховні боги та велика дюжина звичайного народу, які активного обговорювали дракона, який сидів в клітці в центрі уваги. Це було жалюгідне видовище: схвильовані гості вже норовили запхати свої щупальці всередину в клітку, щоб переконатися на дотик, що це справжній нащадок драконів. Арис був такий переляканий, що скрутився в клубок, відвертаючись від збуджених гостей, які трясли клітку. 

Побачивши цю картину, в мені закипіла лють.

- Мені пообіцяли, що з ним все буде в порядку,  - крізь зуби зашипіла я служанці, котра йшла поруч. - Вони з ним поводяться, як з екзотичною тваринкою в зоопарку!

- Не хвилюйтеся, все під контролем, - не піднімаючи голову, відповіла вона. 

- А ось і вона, - голосно крикнули з центру залу. Привертаючи до уваги мою особу, гості також повернулися. Побачивши мене, вони вічливо поклонилися. Той, хто вигукнув, був мій вже знайомий Верховний бог Яцикеній. Він виділявся особливо, тому що не вів себе холоднокровно, як інші боги, а приймав активну участь у вивченні Аристида.

- Ти вчинила такий подвиг, - він із захопленням заговорив до мене. - Не знаю, звідки ти його відкопала, але це скарб нашої нації. 

- Я безмежно рада, що вам сподобалося, - сарказм лився з моїх уст, а кисла посмішка блякло з'явилася на моєму обличчі. Це все була погана ідея з самого початку. Вони вже роздумують, як застосувати його, не запитуючи мене.

- Я знав, що ти особлива. Твої вміння мене дуже тішать, - засміявся божок. Він підійшов на крок ближче і тихше мовив: - Чи зможеш ти мене ще більше втішити і продемострувати вашу взаємодію з драконом? Він не реагує ні на кого з присутніх. Хотілося б на нього ближче поглянути.

"Це погана ідея. Мені це все не подобається!"

- Звісно ж, - почувся голос Евана за моєю спиною. Наші погляди перетнулися і з задоволенням би запустила меча йому межи очі. Здається, він прочитав мої думки. Кровожерлива посмішка розтянула його уста. - Дана із задоволенням виконає ваше бажання. Чи не так?

Я дерев'яними руками слухняно відкрила клітку. Арис заворушився, злякавшись, але відчувши мій дотик, нарешті розслабився. Моє серце здригнулося. Притуливши його тільце до себе, почула як його серце сильно билося.