Глава 7

POV Дана

Я прокинулася від того, що хтось акуратно, але наполегливо намагався мене розбудити. Та хотілося ще подрімати. Ми з матір'ю вчора блукали довго, говорячи про все на світі, залишившись сам на сам. Вона розказувала про Полум'яне Озеро, про її володіння і як вона хоче мені все показати наживо. Також вона розпитувала про моє життя на суші. Я багато що приховала, тому що це не гідне обговорювати. 

 - Знаєш, я хотіла раніше назбирати грошей і купити один острів, - я трохи тужливо мовила. Мрійлива посмішка злегка з'явилася на моїх устах. - Але зараз розумію, що все моє життя та мрії вже не важливе. Все набуло іншого значення. Досі не можу це усвідомити.

Матір співчутливо на мене поглянула.

 - Я розпитаю про цей острів. Я гадаю, що ми зможемо під ним помандрувати, - вона підморгнула. В мене були неоднозначні відчуття.  Мабуть я повинна відчувати вдячність. Хіба ж є різниця чи ти перебуваєш на суші цього острова чи під ним на дні океану? Звучить трохи сумно.

Слова стихли і ми мовчки спостерігали з пагорба, оточеним високими паростками морських рослин, звідки проглядалися моментами морські коники, смішно погойдуючись.

Після розмови, я відчула до неї симпатію, ніби моє серце тужило за нею. Хоча вона все ще для мене незнайомка. Сподіваюся, наша відсутність залишилася для решти непоміченою...

Хтось знову, але вже сильніше почав тормосити моє тільце.

- Мері, ще дві хвилинки, - пробурмотіла я, відвертаючись. Та, на жаль, було вже пізно. Побачивши ознаки пробудження, вона затарахкотіла.

- Краще, що ви можете зробити, після того, як неслухняно втекли вчора з матір'ю, не попрощавшись з гостями - це хутко встати і не перечити, - я почула незадоволення і погрозу в її голосі. Від сну не залишилося і сліду.

Я слухняно встала, випила ліки, тому що я ще не пристосувалася до навколишнього середовища. Потім дозволила освіжити своє обличчя та затягнути корсет потугіше. Наостанок мене вдягнули в сукню, котру я ще не бачила. Схоже, що в мої обов'язки входитиме тільки переодягання декілька разів на день. Відчувши, як спритні руки нарешті залишили мене в спокої, трохи зраділа. Але було рано радіти...

- Сьогодні у вас заплановано урок по етикету, - сповістила мене дівчина. - Його Величність повідомив, що це рішення Верховних богів. Ваша поведінка бажає кращого. Ви ще багато чого не знаєте в культурі і житті цього світу. Так буде краще для вас.

Я заскриготіла зубами. Не встигла я прийти до тями, як мене вже вирішили контролювати.

- Ваш вчитель вже чекає на вас в малій гостинній залі. Я вас проведу, - добила мене словами служанка.

Значить вчитель... По етикету. Ох ці божки. Я їм покажу, як мною потикати. Я їм не провинивший цуцик, якого мордою тикаю в мокрий черевик.

Після того, як я переодягнулася, я з рішучим виглядом пройшла за служанкою до місця зустрічі з викладачем. Мужчина, який очікував на мене, виглядав так само зарозуміло, як і божки. Хоча чому дивуватися. Мої наглядачі напевно вибрали найбільш нестерпного викладача, щоб провчити мене.

- Вітаю, міледі, - перший мовив мужчина. Він виглядав невимушено, тільки витрішкуваті очі, як у риби, яку викинули на берег, кумедно вертілися, намагаючись прослідкувати за кожним моїм рухом. - Мене звуть К'ю Захас.

- Приємно познайомитися, - намагалася бути вічливою, хоча роздратування так і норовило вирватися лайкою.

- Мене попросили дати вам декілька уроків етикету. Так би мовити, нагадати про порядність, - не відтягуючи, почав з головного він. Я подумки вже проклинала все на світі, включаючи божків, недбайливого батька, який не заступився за мене та байдужого імператора.

- Ви знаєте, в цьому немає необхідності. Його Величність розповідав, чому у нього виникла така ідея? - поцікавилася я.

- Я не думаю, що буде доречно це обговорювати зі мною...- намагався зупинити мене мужчина. Але мене вже не спинити.

- Та ви не соромтеся. Я залюбки поясню. Розумієте, я випадково вдарила Його Величність по обличчю. Зовсім випадково, ліктем... під час палкої ночі. Ви мабуть чули, що проведення разом ночі це один з методів добування перлин. Хіба не прекрасна в мене суперсила? Тому йому і нетерпілося перевірити теорію на "практиці'', хоча я тут і декілька днів. Бешкетливий юнак, - я почала махати рукою, ніби мені стало невимовно спекотно. - І на моє здивування він розізлився, ніби я зробила щось смертельне. Але хто знає. Можливо ви мені розповісте, як себе поводити... там?

Я знала, що моя позиція гідного наслідника трону моїх батьків різко похитнулася, але водночас авторитет імператора також підмок. Я відчула зловтіху, спостерігаючи за викладачем.

По мірі того, як я розповідала, обличчя чоловіка змінювалося в цілу гаму кольорів. То ставало червоним, то повністю білим, то посіріло, що я захвилювалася за його здоров'я. Він намагався щось заперечити, але тільки мовчки відкривав рота, звідки поодиного виходили бульбашки. Мені від цієї картини хотілося розреготатися, але я зуміла стримати смішок.

- З вами все гаразд? - співчутливо поцікавилася я.

- Так... - зумів все таки витиснути він. - Я гадаю, що мені потрібно підготовитися до такого роду запитання. Мабуть, ми перенесемо наше заняття...на невизначений час.

- Звісно, як побажаєте. - легко згодилася я, помічаючи, як вчитель хутко дріботить до виходу. Як він опинився майже за дверима, я гукнула до нього:

- Благаю... нехай це залишиться між нами. Верховні боги можуть непередбачувано відреагувати, якщо підуть чутки. Хто знає, що бути з тим, хто їх поширив...

Він наостанок знову зблід, знервовано поклонився і дав драпака. Ось тепер інша справа. Мабуть, ще не скоро побачимося. А рота буде тримати на замку. Ідеально.

Виходячи, з відчуттям зробленого боргу, на жаль, зіткнулася з Містером Відтоптані Ноги. Він здивовано окинув мою постать поглядом, ліниво примруживши очі, мовив:

- Дана? - він заглянув за моє плече, ніби виглядаючи ще когось. - Хіба ти не повинна зараз бути на уроці по етикету?