Глава 1

Всі імена та історичні події були вигадані. Будь-які збіги є випадковими. Приємного читання!

POV Дана

- Слухай, може вже час їхати до мене? - якийсь набридливий брутал нетерпляче вовтузився на барному стільці. Віскі вже давно закінчилося в стакані, тому він нудьгуюче хрумкав лід. Він опалив мене сальним поглядом, пройшовшись поглядом по тілу. - Тобі точно сподобається, крихітко.

-- Я так не думаю, - байдуже глянула на нього з-під вій, сьорбаючи "Маргариту".

Я б могла використати ілюзію чи щось подібне, щоб позбутися його, але це не цікаво та виснажливо.

-- Я вже тебе достатньо пригостив, потрібно відплачувати за халявне бухло, ципочко, - він вже почав гніватися, боляче вхопивши мене за руку. 

Поки він посідав перше місце "Козел вечора", я спритно й непомітно витягла гаманець з його задньої кишені штанів, легенько порхаючи пальчиками по дешевому костюму, захоплюючи годинник, як бонус за розваги.

Вечорами я полюбляю розважатися в клубах й на вечірках, розводячи багатіїв й просто молодих жеребців на коктейль, притягуючи яскраво-червоними губами та риженькою гривою, яка так і манила метеликів на прекрасний вогонь.

Я легко їх обробляю, спиваючи до трясучих рук, а потім витягаю гаманці з їхніх кишень, відвертаючи увагу апетитним тілом і великим вирізом, на прощання блиснувши спокусливою посмішкою. Якщо гарний настрій, то можу залишити кредитку, а так - зась. Як то кажуть: "Спритність рук - і ніякого шахрайства". 

Коли вже хочуть познайомитися ближче з прозорими натяками на інтимне продовження, то даю сигнал знайомому амбалу-охоронцеві і , не втрачаючи ні хвилини, швидко й непомітно ретируюсь поміж розігрітої молодді. Самі винні - треба уважніше слідкувати, де кружляють руки привабливої дівчини. 

Тому, зрозуміло, я використала звичний план, кивнувши охоронцеві. Мій супроводжувач помітив обмін інформації і вже люто рикав, розлякуючи натовп довкола.

-- Я без десерту сьогодні не залишуся, зрозуміла, - крізь зуби сказав, сталевою хваткою хапаючи за шию. Та цю проблему швидко вирішила тінь, яка вже погрозливо насувалася.

"Піди пошукай десерт в кондитерській, аміго."

-- Пробачте, але Вам потрібно піти зі мною.

Я вже махнула рукою, швидко засунувши сотку охоронцеві в кишеню, похлопавши по піджаку. Дякую за допомогу, друг.

Для тих, хто ще не знає, я Дана, і я шахрайка. Вас може це обурити і ви, напевно, думаєте "чому її батьки не навчили манер та виховання?" У мене була матір, та й загула, хоча я необмінно її знайду, тому що хочу подивиться в її безстижі очі, чому покинула мене напризволяще ще маленькою. Ну принаймі мені так розповідали в притулку.

Та совість мене ні каплі не мучить. Я мрію, ще з часів проживання в інтернаті, купити острів Урюк, котрий найбільше нагадував той, що снився мені майже щоночі. 

Я прекрасно розумію, що так легко на нього не заробиш, але вже так сумлінно й злагодженно працювала впродовж семи років зі своєю командою: тихий і швидкий Роббі, котрий залізе в будь-який механізм, де є дроти, і Сем - непримітна тінь, з переконливим голоском та навиками гіпнозу, та до мене йому ще треба повчитися. 

Океан ніжно огортає землю, а вода така прозора, що видно дно, й хвилі приємно омивають тіло, незворотньо несучи далеко від берега... Жодної людини навкруги. Тільки природа і я.

Ця мрія варта того, щоб обкрадати нечесно розбагатівших покидьків.

-- Веселий вечір вдався, - хіхікнула я, скидуючи туфлі з ніг, не роздягнувшись. Після таких веселощів, я ,зазвичай, йду в готель, гарненько відмокнувши у ванні. Але сьогодні я вже сонно бурмотіла в подушку, за хвилину відрубавшись.

***

Наступнього дня мала бути чергова афера. Роббі невимушено слідкував за ситуацією, швидко набираючи щось на клавіатурі й контролюючи відеокамери від зайвих очей. Сем же був поряд, в разі чого, готовий до відступу. Я відчувала його напруження спиною. Ми вже вели зустріч півгодини, і ця вистава вже починала набридати.

-- Мені ж н-нічого не буде за те, що купляю таку рідкісну річ? Мене не будуть переслідувати? - спитала рижоволоска, нервово смикаючи скромну косу та постійно поправляючи окуляри в товстій оправі.

-- Не переживайте, - поблажливо сказав старий пердун, легенько посміхаючись, - в мене й не такі покупки були.

-- Тоді добре, - скупа посмішка проблискнула на обличчі, а Сем вже блискавично простягнув валізу чоловікові, вічливо відкриваючи кришку, показуючи на світ Божий  багряну троянду.

-- Слухайте, тут щось... - Чоловік нерозуміюче підняв очі, але моя запальничка вже звично закружила навколо пальців, причаровуючи пана, а його погляд тупо втупився у вогонь.

-- Все гаразд, - мій голос заспокійливо заколисував, - хіба ви не задоволені побаченим? Ви зараз бачите гору зелених купюр, й повністю будете погоджуватися з тим, що я скажу.

-- Але ж... - його мозок старався ще кволо протестувати, але я м'яко його перебила:

-- Ви самі запропонували такий обмін на товар, й не будете заперечувати. Ви переведете свій банківський рахунок в один надійний банк, задля вашої ж безпеки, звісно ж. 

Він без жодної емоції на обличчі покірно кивнув.

-- А тепер ми йдемо, а ви забудете все що я сказала, й не будете нас шукати, й будете думати, що дали весь свій грязний прибуток на благодійність в притулок.

Ми швидко пішли на вихід через чорний вихід, який ми вже давно завчили з карти будівлі, а охоронці прискіпливо на нас дивилися, але нічого не говорили, мабуть, бо не було сигналу від начальства.

Я миттєво змінила образ, струшуючи волосся й позбавляючись від бридких окулярів. Все готово. Потім чоловік, звісно ж, прийде до тями, але нас вже не буде в країні.

-- Машина за 20 метрів, - пролунав голос у вусі, - поспішіть, бо, здається, об'єкт приходить до тями.

Два рази нам не потрібно повторювати. Вже віддихуючись в машині, далеко від'їхавши від місця події, Сем захоплено промовив.