Пережиток минулого

- Дивись, як гарно!

- Не кричи. І руками не махай так. Прямо над нами камера.

   Дівчина замовкла на півслові. Вона якраз хотіла щось сказати похмурому супутнику, але його зауваження змусило змінити вираз обличчя.

   Карина і Артур тестувалися на сумісність майже тиждень. Вона вже не застала тих часів, коли люди просто зустрічалися, закохувалися, а потім одружувалися чи виходили заміж. Вона з'явилася на світ пізніше, і про колишнє життя людей знала лише з мережі, кіно чи по розповідям.

   З Артуром вони познайомилися, якщо це так можна назвати, через спеціальний урядовий додаток. Спершу програма аналізувала анкети з мережі охочих до пошуку. На підставі зазначених у заявках даних, робила попередній відбір. Другим етапом була співбесіда онлайн. Якщо алгоритм сумісності визначав для пари показник вище сімдесяти відсотків, то у них з'являлася можливість реальної зустрічі. Через два тижні спостережень за парою штучний інтелект робив остаточні підрахунки і давав висновок про можливість або неможливість створення ними сім'ї.

   Біологічні параметри претендентів вносилися ще на початковому етапі, під час заповнення анкет. З протипоказаннями по здоров'ю кандидати позначалися секретним кодом і алгоритм ніколи не давав їм дозволу на шлюб.

   Схожа ситуація була і з прийомом на роботу. Категоричної відмови ніхто ніколи не отримував, але напис "Верховний Алгоритм поки що не може затвердити Вашу кандидатуру" означав саме це.

   Революційний підхід до медицини позбавив безлічі незручностей. У цілодобовому режимі підшкірні біосенсори передавали всі основні параметри про тіло людини: температуру, тиск, частоту пульсу, рівень цукру в крові та її насичення киснем. Щойно щось виходило за рамки норми - на біосмарт надходило повідомлення з рекомендаціями, що потрібно робити. У критичних випадках, екстрене повідомлення відправлялося безпосередньо бригаді швидкої допомоги з точкою геолокація.

   Офіційно смертність зменшилася в рази. Більшість людей перестала турбуватися про своє здоров'я і безпеку. Вони цілком довіряли незбагненній величі Верховного алгоритму.

- В тебе вже були відмови? - тихо запитала Карина, поправляючи зачіску з недовгого темного волосся. Вона виглядала зовсім молодо, максимум років на двадцять, на відміну від Артура, якому в його тридцять три, густа окладиста борода додавала ще мінімум років п'ять чи сім.

- Дві. Ти мій останній шанс, - відповів Артур.

- Що ти маєш на увазі?

- Хіба тобі не відомо, що після третього рішення ВА про несумісність означає заборону? Далі можна не намагатися. Марна трата часу.

- Перший раз про це чую, - здивовано вигукнула Карина.

   Артур уважно подивився в її великі карі очі і відвів убік погляд. Кілька хвилин вони просиділи мовчки, не дивлячись один на одного. Порив прохолодного вітру змусив дівчину здригнутися.

- Ходімо, - піднявшись із землі, Артур простягнув їй руку.

- Куди ти мене ведеш? - поцікавилася Карина, коли вони повернули за ріг бетонної огорожі на перехресті.

- Ходімо, тобі сподобається.

- Я думала, ми маємо просто ставити один одному запитання, щоб програма могла швидше визначити рівень нашої сумісності.

   Артур нічого не відповів, а лише трохи прискорив крок. Карина ледь встигала за ним, але питань більше не ставила. Незабаром вони підійшли до пірсу на березі затоки. З одного боку сталеві опори були обтягнуті сіткою і колючим дротом, що проіржавів від часу і морської води. По інший бік огорожі темним силуетом майоріла невелика будівля, що нагадувала курінь у кілька поверхів.

- Покажи, будь ласка, свій біосмарт, - попросив Артур.

   Карина покірно простягнула йому зап'ясток на якому був закріплений гаджет розміром із сірникову коробку. Тільки-но вона притулила палець до екрана, як перед обличчям з'явилося його проекційне зображення завбільшки з альбомний аркуш. Артур подивився на дані геолокації, задоволено гмикнув і відпустив руку Каріни на мить затримавши її у своїй. Після цього він підійшов до паркану і відчинив ледь помітну хвіртку.

- Проходь, - звернувся Артур до дівчини і її очі забігали з паркана на хвіртку, потім на кремезну постать Артура, потім на будівлю за парканом і знову на Артура. В решті решт Каріна перевела погляд на свій лівий зап'ясток але біосмарт ні про яку небезпеку не попереджав. Вона глибоко вдихнула і зробила крок вперед.

   Так само мовчки, вони пройшли піщаною стежкою до входу. Артур увійшов першим і незабаром десь із за будинка почувся гуркіт мотора, а на першому поверсі увімкнулося світло.

- Розташовуйся, - Артур жестом запропонував Карині сісти на пошарпаний шкіряний диван у дальньому кутку. Дівчина озирнувшись на всі боки, обережно присіла скраю тримаючи неприродно рівно спину.

Артур помітив, що вона знову каєм ока зиркнула на біосмарт.

- Не турбуйся, ми тут наодинці. Тільки ти і я.

- Що ти маєш на увазі? - у голосі Карини почулися нотки тривоги.

- У цьому будинку за нами ніхто не стежить. Ні камери, ні біосмарти. Це сліпа зона. Не багато таких залишилося.

- Як це? - уже більше з цікавістю, ніж із тривогою запитала вона.

- Тут немає мережі.

- Але це неможливо!

- Як бачиш - можливо. Ми, якими нас знає система, залишилися за парканом. Тут же - ті, ким є насправді.

   Артур запалив вогонь під блискучим чайником і поставив на стіл дві чашки.

- Зелений чи чорний? Можу зварити каву, якщо хочеш.

- Але ж вода не пройшла через...

- Аналізатор якості та складу, а біосмарт не надіслав висновок про її безпеку для твого організму, - перервав Артур Карину. - Не турбуйся. Вода чиста.

   Він демонстративно відсьорбнув зі склянки незвичної форми, що нагадувала конус із безліччю вертикальних граней.

- Артуре, хто ти такий? - несподівано запитала Карина, вкотре зиркнувши на екранчик.

- Пережиток минулого, - сумно посміхнувся господар будинку, провів жилистою міцною долонею по блискучій чорній бороді і замовк на кілька секунд, нібито оцінюючи гостю. Потім продовжив: - Я живу без чипа. І біосмартом вашим користуюся тільки як телефоном. У системі немає мого біоматеріалу.