Пережиток минулого

— Дивись, як гарно!

— Не кричи. І руками не махай так. Прямо над нами камера.

Дівчина замовкла на півслові. Вона якраз хотіла щось сказати похмурому супутнику, але його зауваження змусило змінити вираз обличчя.

Карина і Артур тестувалися на сумісність майже тиждень. Вона вже не застала тих часів, коли люди просто зустрічалися, закохувалися, а потім одружувалися чи виходили заміж. Вона з'явилася на світ пізніше, і про колишнє життя людей знала лише з мережі, кіно чи по розповідям.

З Артуром вони познайомилися, якщо це так можна назвати, через спеціальний урядовий додаток. Спершу програма аналізувала анкети з мережі охочих до пошуку. На підставі зазначених у заявках даних, робила попередній відбір. Другим етапом була співбесіда онлайн. Якщо алгоритм сумісності визначав для пари показник вище сімдесяти відсотків, то у них з'являлася можливість реальної зустрічі. Через два тижні спостережень за парою штучний інтелект робив остаточні підрахунки і давав висновок про можливість або неможливість створення ними сім'ї.

Біологічні параметри претендентів вносилися ще на початковому етапі, під час заповнення анкет. З протипоказаннями по здоров'ю кандидати позначалися секретним кодом і алгоритм ніколи не давав їм дозволу на шлюб.

Схожа ситуація була і з прийомом на роботу. Категоричної відмови ніхто ніколи не отримував, але напис "Верховний Алгоритм поки що не може затвердити Вашу кандидатуру" означав саме це.

Революційний підхід до медицини позбавив безлічі незручностей. У цілодобовому режимі підшкірні біосенсори передавали всі основні параметри про тіло людини: температуру, тиск, частоту пульсу, рівень цукру в крові та її насичення киснем. Щойно щось виходило за рамки норми — на біосмарт надходило повідомлення з рекомендаціями, що потрібно робити. У критичних випадках, екстрене повідомлення відправлялося безпосередньо бригаді швидкої допомоги з точкою геолокація.

Офіційно смертність зменшилася в рази. Більшість людей перестала турбуватися про своє здоров'я і безпеку. Вони цілком довіряли незбагненній величі Верховного алгоритму.

— В тебе вже були відмови? — тихо запитала Карина, поправляючи зачіску з недовгого темного волосся. Вона виглядала зовсім молодо, максимум років на двадцять, на відміну від Артура, якому в його тридцять три, густа окладиста борода додавала ще мінімум років п'ять чи сім.

— Дві. Ти мій останній шанс, — відповів Артур.

— Що ти маєш на увазі?

— Хіба тобі не відомо, що після третього рішення ВА про несумісність означає заборону? Далі можна не намагатися. Марна трата часу.

— Перший раз про це чую, — здивовано вигукнула Карина.

Артур уважно подивився в її великі карі очі і відвів убік погляд. Кілька хвилин вони просиділи мовчки, не дивлячись один на одного. Порив прохолодного вітру змусив дівчину здригнутися.

— Ходімо, — піднявшись із землі, Артур простягнув їй руку.

— Куди ти мене ведеш? — поцікавилася Карина, коли вони повернули за ріг бетонної огорожі на перехресті.

— Ходімо, тобі сподобається.

— Я думала, ми маємо просто ставити один одному запитання, щоб програма могла швидше визначити рівень нашої сумісності.

Артур нічого не відповів, а лише трохи прискорив крок. Карина ледь встигала за ним, але питань більше не ставила. Незабаром вони підійшли до пірсу на березі затоки. З одного боку сталеві опори були обтягнуті сіткою і колючим дротом, що проіржавів від часу і морської води. По інший бік огорожі темним силуетом майоріла невелика будівля, що нагадувала курінь у кілька поверхів.

— Покажи, будь ласка, свій біосмарт, — попросив Артур.

Карина покірно простягнула йому зап'ясток на якому був закріплений гаджет розміром із сірникову коробку. Тільки—но вона притулила палець до екрана, як перед обличчям з'явилося його проекційне зображення завбільшки з альбомний аркуш. Артур подивився на дані геолокації, задоволено гмикнув і відпустив руку Каріни на мить затримавши її у своїй. Після цього він підійшов до паркану і відчинив ледь помітну хвіртку.

— Проходь, — звернувся Артур до дівчини і її очі забігали з паркана на хвіртку, потім на кремезну постать Артура, потім на будівлю за парканом і знову на Артура. В решті решт Каріна перевела погляд на свій лівий зап'ясток але біосмарт ні про яку небезпеку не попереджав. Вона глибоко вдихнула і зробила крок вперед.

Так само мовчки, вони пройшли піщаною стежкою до входу. Артур увійшов першим і незабаром десь із за будинка почувся гуркіт мотора, а на першому поверсі увімкнулося світло.

— Розташовуйся, — Артур жестом запропонував Карині сісти на пошарпаний шкіряний диван у дальньому кутку. Дівчина озирнувшись на всі боки, обережно присіла скраю тримаючи неприродно рівно спину.

Артур помітив, що вона знову каєм ока зиркнула на біосмарт.

— Не турбуйся, ми тут наодинці. Тільки ти і я.

— Що ти маєш на увазі? — у голосі Карини почулися нотки тривоги.

— У цьому будинку за нами ніхто не стежить. Ні камери, ні біосмарти. Це сліпа зона. Не багато таких залишилося.

— Як це? — уже більше з цікавістю, ніж із тривогою запитала вона.

— Тут немає мережі.

— Але це неможливо!

— Як бачиш — можливо. Ми, якими нас знає система, залишилися за парканом. Тут же — ті, ким є насправді.

Артур запалив вогонь під блискучим чайником і поставив на стіл дві чашки.

— Зелений чи чорний? Можу зварити каву, якщо хочеш.

— Але ж вода не пройшла через...

— Аналізатор якості та складу, а біосмарт не надіслав висновок про її безпеку для твого організму, — перервав Артур Карину. — Не турбуйся. Вода чиста.