Отець Сходження Архангела Рагуїла

Аня чітко дала зрозуміти Артему, що протягом сонячного дня не варто вилазити зі сховища. Радикальні психопати готові розірвати на місці будь-кого, хто буде здаватися Отцю Григорію небезпечним. Знаходячись у тісному, крихітному підвалі, вони повільно, перебираючи можливі варіанти отримання зброї, намагалися сформувати план.

- А ти не такий і дурний, - похвалила Аня. - Я вже й забувати почала, як це — говорити з нормальною людиною.

- А тут були ще люди? Чи ти про кого зараз говориш?

- Ну, пізніше розповім. Зараз в мене неймовірне бажання помститися за сестру.

- Чесно кажучи, я здивований тому, як легко ти пережила смерть рідної людини. Подібні новини мене б загнали в депресію на добрий тиждень.

- Дарма я тебе назвала не дурним. Ти не забувай, де ми зараз знаходимося. Там, за тим листом металу знаходиться безмежна кількість божевільних психопатів, які ладні вбити за найменше неправильно сказане слово в сторону Сходження Рагуїла та Отця Григорія.

- Хоча так, погоджуюсь. Нерозумно з мого боку.

Тим часом сонце починає висмалювати залишки асфальту на дорогах в цьому поселенні. Отець Григорій схвильовано сидів у власних спочивальнях. Його бентежили вчорашні події, адже хлопця схопити та принести в жертву не вдалося, а полонена дівка ще в лікарні, проходить посвяту.

Накинув червону,типову релігійну мантію на плечі, поправив окуляри та попрямував до виходу. Поруч із коридором ще раз звернув увагу на себе в дзеркало. Взувся і чимдуж вискочив на поріг.

Як виявилося, поруч з порогом вже знаходилися прихильники Сходження Рагуїла.

Зоя з щасливими очима схилилася перед Григорієм та ніжно поцілувала руку. Неймовірна ейфорія в прогнилому мозку змушувала її посміхатися. Розчесавши до крові плече та частину обличчя, вона дивилась на Отця.

- Милостивий Отець, всі готові слухати ваші проповіді та виконувати вказівки. Я готова зробити все, щоб задовольнити вас.

Галантне вбрання, чи не єдине чисте плаття Зої прекрасно контрастувало з замурзаними іншими селянами. Вона продовжила закохано тримати руку Отця. Щойно крихітна хмаринка сховала сонце, як чолов’яга ледь нахилився до жінки. Провів рукою по ще чистій та здоровій частині обличчя і посміхнувся.

Від цього Зоя миттєво впала на коліна та захекано торкалася пухлими руками, які давно заражені виразками, свого обличчя.

- Мої прихильники та вірні сини архангела Рагуїла, я помолився за цей новий день для нас. Але на заміну він попросив принести в жертву того, хто вже встиг наробити багато шкоди для нашої святої родини. Треба знайти невірного диявола та покарати, як того захотів священний ангел.

- Так, Святий Отець. Все буде, все зробимо, - поклонилась Зоя та швидко повернулася до люду. - Як друга після Отця я оголошую початок полювання на богохульника. До кінця сонця треба придати його тіло Рагуїлу.

Поступово люди почали розходитися. Зі сторони здавалося, що це якась кат-сцена з постапокаліптичної гри, де людство було знищене невідомою інфекцією.

Зоя елегантно (наскільки можливо) повернулася до Отця і поклонилася. Він легенько кивнув головою та зайшов до покоїв.

- Я буду молитися за наш народ, до середини сонця, щоб ніхто мене не турбував. Інакше святий дозволяє тобі вбивати.

- Так, любий Отець. Я завжди буду стояти на сторожі вашої справи, - і активно розчесала черговий висип, але в районі коліна.

Її посмішка здавалася щирою, але такою огидною. Рідкі, сірі із зеленим відтінком зуби викликали огиду. Отець Георгій щойно зачинив двері та тяжко зітхнув. Закрив усі вікна. Здавалося, що зараз саме час піднестися ближче до бога та почати молитву, але ні...

Отець ще кілька разів перевірив наявність людей поруч з церквою. Нікого, навіть Зоя й та вже зникла десь між будинками в надії знайти богохульника.

- Прекрасно, ці потвори порозбігалися. Тепер можу зайнятися дійсно приємною справою, так... Валєчка...

Він відчинив таємні двері до кімнати, де із зав’язаними руками, під наркотиками знаходилася Валентина. Одяг пошматований вчорашньою аварією, очі напів заплющені, а стан настільки розслаблений, що мовити і слова не вдається. Єдине, що може зараз зробити Валя, це стогнати. Видавати тяжкі звуки втомленості.

- Ох ти моя красуня, давно я не зустрічав настільки приємних на дотик та запах дівчат.

Він ніжно доторкнувся до підборіддя Валі та поцілував в уста. Здійнявся блаженний звук задоволення. Отець заплющив очі та повільно провів рукою по плечу, ключиці дівчини.

- Яка ж ти неймовірна і гарна. Я не здатний стриматися.

Рука вже опинилася на грудях. Шершаві, грубі пальці стиснули груди Валентини. Та ойкнула, ледь смикнулася. Незадоволено Отець Георгій змінився в обличчі.

- Ах ти ж стерво, - і зі всієї сили дав ляпаса. - Ти повинна дякувати, що станеш вмістилищем моєї сили. Ти бачила цих огидних селюків тут. Щоб тримати їх під контролем, я змушений дарувати хоча б одній жінці свої соки. Твій сучий друг вбив, напевне єдину жінку, яка в цьому місці мала хоч трохи привабливий вигляд. А тепер я змушений буду користуватися тілом тієї огидної шльондри. Але не переймайся, все буде добре, - знову запустив руку до грудей Валентини. - Тепер в мене є ти. Така гарна та ніжна.