Перезавантаження
Прилог
Я біжу.
Важко переставляю ноги, а хвилі, як руки, чіпляються за пісок. Видираюся нагору, сповзаю вниз – знову і знову. Очі прикипіли до дюн, що простерлися переді мною. Не озирайся. Не можна озиратися. Дихання уривчасте: вдих – видих, вдих – видих. А я все біжу.
І коли вже здається, що вибухнуть легені й розірветься серце – я, кармазинова квітка на піску, поточившись, падаю.
Мій супутник повертається. Ставить мене на ноги й тягне вперед.
А воно все ближче...
Не можу вже встояти, знову падаю. Нема сили бігти далі.
Тоді він опускається навколішки, підтримуючи мене, й зазирає мені у вічі. «Час. Ну ж бо, хутчій! Муруй стіну».
Ближче...
І я мурую стіну – цеглина по цеглині, ряд по ряду. Височенну вежу, як у казкової Рапунцель, тільки в моїй немає вікна, з якого б я спустила косу.
Немає шансів на порятунок.
«Не забувай, хто ти!» – кричить мій супутник, схопивши мене за плечі й добряче потрусивши.
А потім хвиля жаху змиває море. Змиває пісок. Змиває і слова, і синці у мене на руках, і біль у грудях і ногах.
Воно вже тут.
#2461 в Детектив/Трилер
#866 в Трилер
Відредаговано: 25.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
